І квартиру здати, і субсидію отримати: людська жадібність з нелюдським обличчям

До редакції ЧЕline у рубрику «Народний журналіст» надійшов лист від чернігівської родини, яку силоміць намагаються виселити з орендованої квартири.

«Я, Івашко Катерина Олександрівна, разом зі своєю родиною – чоловіком, Івашком Олексієм Олексійовичем, і 7-річним сином, – винаймаю однокімнатну квартиру за адресою м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 61-А, кв. 142. Договір від 03.06.2013 року був укладений із власницею квартири Кожевніковою Людмилою Володимирівною.

По суті, Кожевнікова Л. В. є формальною власницею квартири, оскільки «командувала парадом» та отримувала від нас квартплату й оплату за комунальні послуги її мати, Кожевнікова Лариса Миколаївна.

За цією адресою моя родина проживає і понині.

Я, мій чоловік і син прописані за іншою адресою в м. Чернігові, у квартирі мого батька Пащенка Олександра Петровича. Він оформив та отримує субсидію.

14.02.2017 року близько 17-ї години Кожевнікова Л. М. зателефонувала моєму чоловіку з вимогою протягом тижня звільнити квартиру. Причина раптового виселення – ми поскаржилися на неї до відділу субсидій, і через тиждень за адресою вул. Старобілоуська, 61-А, кв. 142 має прийти комісія, щоб перевірити, хто ж проживає в цій квартирі. Насправді нікуди ми не телефонували та не ходили.

Без нашого відома Кожевнікова Л. М. прописала в квартирі, яку ми винаймаємо, свою молодшу доньку з малолітньою дитиною й оформила на неї субсидію і державну допомогу. Зазначу, що за комунальні послуги ми сплачували у повному обсязі, тобто Кожевнікова Л. М. приховала від нас нараховану субсидію, тож ми віддавали їй більше, ніж вона витрачала на оплату комунальних послуг.

Мій чоловік повідомив Кожевніковій Л. М., що за такий короткий період ми не можемо виселитися. На це потрібні і гроші, і час на пошуки квартири. А це може зайняти кілька тижнів з огляду на те, що в нас є всі меблі та побутова техніка, тож знайдена квартира має бути порожньою, а це вже дуже проблематично.

17.02.2017 року чоловік зателефонував Кожевніковій Л. М. та зустрівся з нею біля під’їзду її житла по вул. Богуна, 51. Там він передав їй гроші за квартплату в розмірі 1 900 грн. Вона гроші взяла, а потім почала кричати та вимагати, щоб ми негайно виселились, бо вже у понеділок, 20.02.2017, до квартири має прийти комісія. А в неділю, 19.02.2017, вона заселятиме свою доньку, Кожевнікову К.В.

18.02 в обід знову пролунав телефонний дзвінок від Кожевнікової Л. М. Вона кричала та погрожувала нам, вимагаючи звільнити квартиру.

19.02 ми просиділи цілий день удома, в очікуванні її приїзду. Під вечір чоловік вийшов до магазину, в цей час на мій телефон надійшло 7 дзвінків від Кожевнікової Л. М. Я не відповідала, оскільки залишилась у квартирі сама і дуже перелякалась.

Після цього щодня вона телефонувала та погрожувала нашій родині. Із 14 лютого ми живемо в постійному стресі.

Увечері 22.02 після чергової розмови по телефону Кожевнікова Л.М. із донькою Кожевніковою К.В. прийшли до квартири, яку ми винаймаємо, і почала грюкати в двері. Ми викликали перший патруль. Правоохоронці повідомили жінкам, що вони не є власницями квартири, тому жодних прав не мають.

Після цього візиту я вимушена була залишитись і працювати вдома, бо ми боялись залишати дитину саму і переживали за наші речі.

Оскільки ми не знали, що і як із субсидією мого батька, то 24.02 чоловік підійшов у відділ субсидій та намагався з’ясувати, що тут насправді коїться. Там йому повідомили, що збирались зняти субсидію з мого батька. Він написав пояснювальну, що ми проживаємо за адресою Старобілоуська, 61-А, кв. 142. 27.02 2017 за нашою ініціативою цей факт задокументувала інспектор із відділу субсидій.

Приблизно о 11:15 25.02 чоловікові зателефонувала Кожевнікова Л.М. та сказала, що вона з двома доньками та поліцією скоро прийдуть до нас виселяти з квартири.

Щойно ми відчинили двері, Кожевнікова Л.М. зробила спробу проникнути до оселі. Правоохоронці жодним чином не перешкоджали їй. Патруль ніяк не реагував на порушення статті 30 Конституції України. Я викликала ще один патруль.

Близько двох годин тривали «розбірки». Не маючи судового рішення, родина Кожевнікових хотіла пройти до квартири та вимагала від нас негайного виселення.

У присутності поліції та свідків Кожевнікова Л.М. заявила, що ми не сплачував жодних 1 900 гривень і що за три останні місяці ми не оплатили комунальних платежів. До того ж у присутності патрульних Кожевнікова Л. М. витягла в’язку ключів і почала вставляти їх у дверні замки. Як з’ясувалось, весь цей час у «хазяйки» були ключі від квартири, зданої в оренду.

Згодом Кожевнікова Л.М., проскочивши за спиною чоловіка, проникла до житла із погрозою, що буде тут усе ламати й трощити, і що ми взагалі не маємо права вивозити свої речі, оскільки ми заборгували їй за комунальні послуги. Патрульні знову не перешкоджали їй. Через сутичку було пошкоджено двоє дверей.

Після цього до чоловіка підійшла власниця квартири Кожевнікова Л.В. і спитала, коли ми збираємось виїжджати з квартири. Ми повідомили, що займаємось цим питанням. І якщо вони хочуть виселити нас силоміць, то їм треба звертатись до суду для розірвання договору. Також чоловік повідомив їй, що всі переговори стосовно квартири вестиме тільки з нею і щоб її мати, Кожевнікова Л.М., більше не телефонувала нам і не турбувала.

Попри це, телефонний дзвінок від Кожевнікової Л.М. пролунав уже через 2 години.

Через усі ці події наш син був вимушений пропустити уроки в школі.

03.03.2017 року чоловікові зателефонувала власниця квартири Кожевнікова Л.В. і поцікавилась, коли вона зможе отримати гроші за комунальні послуги за лютий місяць. Ми вирішили проконсультуватись із юристом у цьому питанні, про що й повідомили їй і зазначили: щойно вирішимо це питання – зателефонуємо їй.

Цього дня ми дізнались, що Кожевнікова написала заяву про зняття субсидій. І їм повинні зробити перерахунок із січня цього року. Проте субсидію, як ми дізнались, вона отримувала з січня минулого року. Чому їй роблять перерахунок тільки за 2 місяці, ми поцікавились на гарячій ліній Мінсоцполітики. Наразі чекаємо на відповідь. Проте нам відомо, що цю ситуацію передали на розгляд до Чернігівської ОДА.

05.03.2017 року близько 13:00 нам знову почали вибивати двері. Чоловіка на той час не було вдома. У квартирі перебувала я з сином. Мені зателефонували і вимагали гроші за комунальні послуги. На запитання, навіщо вибивати двері, ми ж домовились, що зателефонуємо, я відповіді не почула. Я повідомила чоловікові про цю ситуацію, він зв’язався з Кожевніковими та попросив дати нам спокій, оскільки ми можемо вирішити це питання не раніше понеділка. Кожевнікови пішли, але вимкнули світло. Пообіцяли ввімкнути, але потім відмовили. Світло нам вмикав сусід, оскільки я боялась вийти з квартири. Я зателефонувала до поліції. Там мені повідомили, що на виклику щойно були правоохоронці. Тобто родина Кожевнікових по-хуліганськи вимкнула світло у присутності патруля.

08.03.2017 року об 11:00 чоловік зустрівся з Кожевніковою Л.В. і у присутності двох свідків віддав їй гроші в сумі 4 250 гривень, а від неї отримав розписку в тому, що вона отримала ці гроші і підтверджує, що в нас перед нею немає жодних боргів.

Наступного дня власниця квартири почала нам телефонувати і вимагати негайно виселитись. Повторюємо, що за всі компослуги та квартплату ми заплатили. Також ми попросили їх не турбувати нас, поки ми шукаємо квартиру.

Натомість мати власниці квартири, Кожевнікова Л.М., так і продовжує по декілька разів на день телефонувати.

12.03.2017 о 15:00, коли наш син спав і в квартирі було тихо, почувся стук у двері. Цього разу не було чути криків, ніхто не смикав ручку. Що нас насторожило, то це те, що нам попередньо не телефонували. Коли ми підійшли до дверей, то почули шепіт – Кожевнікова Л.М. перемовлялась із Кожевніковою К.В. У нас склалося враження, що за нашою присутністю в квартирі стежать, тому ми боїмося залишати оселю без нагляду, оскільки все, що знаходиться в квартирі, окрім газової плити та сантехніки, належить нам.

13.03.2017 ми подали до чернігівського відділу поліції заяву на родину Кожевнікових через правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 189 КК України, ч. 2 ст. 162 КК України та ст. 173 КУпАП, на основі ст. 55, 56, 214 КПК України. Заяву зареєстрували, але не внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань і передали дільничному. Він жодного разу не вийшов із нами на зв’язок. Додзвонитись йому ми теж не можемо. Ніхто за вказаним номером не відповідає.

14.02.2017 родина Кожевнікових прийшла знову вибивати нам двері. Ми ще раз викликали патруль та пояснили і патрульним, і Кожевніковим, що виселити силоміць вони нас можуть тільки через суд, довівши там свою правоту і те, що начебто наш договір є короткостроковим, як вони постійно стверджували. Проте до суду вони йти категорично не хочуть.

Цього разу Кожевнікова Л.М прийшла з дорученням від власниці квартири Кожевнікової Л.В. Проте цього документа нам ніхто не показав. У присутності поліції вона погрожувала прийти з правоохоронцями і середу, і в четвер та вибити двері, щоб нас виселити.

15.03.2017 близько 10.30 нам хтось вимкнув світло. Через відсутність світла у нас немає ані гарячої води, ані опалення. Наш син із 14.03 не ходить до школи через застуду.

Як ми спершу з’ясували, світло нам вимкнули через борг. Проте за електроенергію ми заплатили і на підтвердження цього є розписка від власниці квартири. Щоб син не застудився і ми могли нормально жити та вирішувати проблему – шукати квартиру, чоловік сплатив борг.

Але згодом нам зателефонували з «Міських електромереж» і повідомили, що світло відрізали через заяву за дорученням Кожевнікової Л.М.

Наразі ми, сплативши всі компослуги, квартплату та маючи законні підстави на проживання за адресою вул. Старобілоуська 61-А, кв. 142, сидимо в холодній квартирі без світла та гарячої води. Родина Кожевнікових на зв’язок не виходить. Ми написали їй повідомлення, що виноситимемо цю ситуацію на широкий загал.

Як нам відомо, Кожевнікова Л.М. є працівником КРУ, працює фінінспектором. На неї зареєстровано три квартири: на Богуна, 51 – там вона проживає з родиною, по вул. Старобілоуській, 61-А, кв. 142, яку винаймаємо ми, та є ще одна квартира на Ремзаводі. У неї також є дороговартісний водний об’єкт. На її молодшу доньку, Кожевнікову К.В., на яку вона оформила субсидію, відкрите кримінальне провадження через крадіжки. Вона крала золото у власної матері. Податки за оренду квартири Кожевнікова Л.М. не сплачувала. У декларації про доходи немає інформації про додаткові доходи.

У «Міських електромережах» нам повідомили: щоб включити світло, необхідна заява власника. Або рішення владців. Проте Кожевнікова Л.М., взявши одного разу слухавку, сказала, «що нас попереджала». Звісно, жодних таких попереджень ми не отримували. Ми побоюємося, що вона відключить нам і воду. На зв’язок вона більше не виходила. Ми неодмінно звернемося до суду, проте наразі нам потрібне світло, щоб, окрім таких людських потреб, як зігрітись і прийняти душ, ще й почати збирати речі.

Я та моя родина просимо журналістів, представників влади й активістів відреагувати на цю ситуацію та захистити нас від Кожевнікової Л.М. та її родини. Ми зацікавлені якомога швидше знайти нове житло, але не можемо цього зробити через постійні телефонні дзвінки, погрози та візити поліції. Ми не можемо перебувати в квартирі, працювати та відвідувати школу».

ЧЕline готовий надати можливість іншій стороні конфлікта висвітлити ситуацію зі свого боку.