Проблема прикриття армійських підрозділів на полі бою завжди гостро стояла в ході останніх локальних війн. Тому цілком природно, що пострадянські країни час від часу замислюються про модернізацію зенітно-ракетних комплексів радянського виробництва. При чому деякі країни цілком спираються на допомогу Росії, інші — намагаються самостійно розвивати засоби ППО.
В середині 2000-х років почалася активна співпраця українських та білоруських виробників зброї. З’явилася велика кількість різноманітних проектів, багато з яких були нереалізовані. На цьому тлі виграє зенітний ракетний комплекс ближньої дії Т38 «Стілет», який не тільки дійшов до серійного виробництва, але й експортувався.
Цей комплекс був розроблений в 2009 році білоруським науково-виробничим підприємством «Тетраедр» (м. Мінськ) і є логічним продовженням робіт цього підприємства за програмою «Оса-Т», націленої на модернізацію застарілих радянських комплексів «Оса». Фактично це абсолютно нова зброя, яка у майбутньому замінить ЗРК «Оса» — АКМ (серійне виготовлення завершене у 1989 році). На думку розробників комплекс забезпечує протиповітряний захист підрозділів сухопутних військ, промислових та військових об’єктів від ударів всіх типів сучасних і перспективних засобів повітряного нападу, що летять на гранично малих, малих і середніх висотах.
Т38 розміщується на колісному шасі МЗКТ-69222Т підвищеної прохідності білоруського виробництва з дизельним двигуном ЯМЗ-7513 потужністю 430 л. с. та автоматичною трансмісією.
У комплексі як засіб ураження використовується нова зенітна ракета Т382, розроблена в конструкторському бюро «Луч» (м.Київ), але також можливе використання ракет комплексу «Оса»-АКМ. Системи управління комплексу виконані на новій елементній базі, бойова машина оснащується системою електронно-оптичного виявлення.
ЗРК Т38 «Стілет» забезпечує виявлення і розпізнавання цілей в русі і на стоянці, обстріл цілі однієї або двома ракетами на стоянці або з короткою зупинкою.
На бойовій машині розміщуються всі засоби навігації, топоприв`язки, життєзабезпечення, зв’язку та електроживлення комплексу. Розрахунок бойової машини — чотири людини.
Радіолокаційна станція виявлення цілей комплексу може виявляти цілі, що летять на висоті 5000 м, за 40 км, на висоті 50 м — за 27 км, одночасно може виявляти 48 цілей; дальність дії станції супроводу цілей — 28 км.
Комбінована оптико-електронна система має теле- і тепловізійний канали, оснащена лазерним далекоміром і здатна виявляти цілі типу МіГ-29 за 30 км по телевізійному каналу і за 35 км по тепловізійному, брати їх на супровід на дистанції 20 і 22 км відповідно.
Ракета комплексу має масу 116 кг при бойової осколково-стрижневій частині в 18 кг. Споряджається неконтактним радіопідривником активного типу. Область спрацьовування я узгоджується з областю ураження бойової частини ракети, яке досягається введенням тимчасової затримки спрацьовування радіопідривника в залежності від типу цілі і прогнозованою швидкості зближення ракети з ціллю.
Швидкість польоту зенітної ракети — до 850 м / с, максимальне перевантаження — 25g , час роботи стартового двигуна — 1,5 секунд, маршового — 20 секунд.
Як повідомляється можливе перевезення ЗРК літаком типу Іл-76 та залізничним транспортом в межах габариту 02-Т.
Фахівці стверджують, що при відносно невеликих витратах білоруському виробнику вдалося створити комплекс, близький за можливостями до російського ЗРК «Панцир».
До 2014 року Білорусь поставила дві батареї ЗРК Т38 «Стілет» до Азербайджану. Про подальші поставки та можливість прийняття комплексу на озброєння армії України або Білорусі не повідомлялось.
