На 13-й Міжнародній виставці військової техніки IDEF-2017 в Стамбулі був представлений новий переносний реактивний гранатомет виробництва київського конструкторського бюро «Луч».
Однак фактично це доволі стара розробка, що з початком війни на Донбасі активно пропонується для озброєння. Загалом це така собі стійка тенденція останніх двох років, коли під маркою нових розробок українські компанії (причому здебільшого державні) представляють проекти і макети в кращому випадку початку 2000-х років.
Справа в тому, що в період президентства В. Ющенка на «оборонку» були витрачені деякі кошти, підприємства ВПК за короткий час видали «на гора» велику кількість нових проектів і розробок, багато яких були родом із СРСР. Певна річ, що за кілька ??? прийняти на озброєння будь-який зразок неможливо. А в умовах контрреволюції вже наступний президент і його міністри оборони кардинально змінили підходи і все так і залишилося на тому чи іншому етапі реалізації. І тепер зброярі наввипередки пропонують Міністерству оборони України буквально сотні зразків для озброєння армії.
Реактивний гранатомет калібру 107 мм розроблявся КБ «Луч» як заміна для реактивного піхотного вогнемета «Рись», що дістався ВЗСУ ще від СРСР і фактично до весни 2014 року був знятий з озброєння. Тобто основним завданням цього зразка важкого піхотного озброєння спершу було знищення довготривалих вогневих точок противника, неброньованої техніки (пускові установки, РЛС, літаки на стоянці, автомобілі тощо), а також живої сили противника, яка знаходиться на відкритому просторі, в укриттях, будівлях із каменю, цегли або бетону, і тільки в останню чергу – легкої броньованої техніки.
Головною «фішкою» нового комплексу повинен був стати, на думку розробників, новітній на той момент оптико-електронний приціл ПРГ, що автоматизував і спрощував процес прицілювання, що давало змогу виявляти та розпізнавати цілі на дальності не менше 3000 метрів. Такі революційні для радянських і пострадянських РПГ характеристики різко підвищували можливості стрілка, особливо з огляду на те, що гранатомет можна застосовувати з 1800 метрів. Крім того, різко скорочувався час перебування стрілка під вогнем противника, якому тепер не треба точно вивіряти приціл і «ловити» поправки, підставляючись під кулі.
Уже восени 2014 року комплекс був показаний вищому військовому керівництву країни, зокрема й міністру оборони Гелетею та секретарю РНБО Турчинову і викликав непідробний інтерес. Щоправда, тоді ж були висловлені серйозні претензії, що стосувалися насамперед розширення функцій гранатомета.
Річ у тім, що на той момент були розроблені два види 14 кг реактивної гранати – осколково-фугасна та термобарична. Основною для гранатомета була остання – фактично боєприпас об’ємного вибуху, що створює цілу хмару вогню, буквально випалюючи живу силу противника в укритті.
Однак військові на основі досвіду війни на Донбасі вимагали розробки кумулятивного боєприпасу, що міг би застосовуватися для знищення танків. Однак наявний комплекс не в повній мірі відповідав новому типу боєприпасів і вимагав серйозного доведення. І ось через три роки світ побачив абсолютно оновлений комплекс, що зовні відрізняється насамперед габаритами.
Деякі військові фахівці висловлюють сумніви в ефективності застосування гранатомета в умовах маневреної війни насамперед через його масу – 22,3 кг. Однак, по-перше, на сьогодні ми спостерігаємо на лінії протистояння на Донбасі класичну позиційну війну, в якій нашим військовим бракує надійної та потужної «довгої руки». Зараз для цього широко використовують вкрай застарілі радянські протитанкові комплекси, які в результаті тривалого зберігання мають, м’яко кажучи, не завжди адекватні характеристики та великий відсоток невлучення.
Новітні «Стугни» через вкрай високу вартість застосовувати по бліндажах бойовиків де-небудь у районі Пікуза або Докучаєвська просто економічно невигідно. А отакий відносно дешевий, потужний і ефективний (для порівняння: дальність ураження найпоширенішого на фронті РПГ-7 усього 0,5 км) комплекс був би вкрай потрібним і корисним.
По-друге, з огляду на характеристики і технологічну базу, гранатомет має цілком собі зіставні масові дані. Той же російський РПГ-29 «Вампір» важить приблизно стільки ж. Адже нерозумно порівнювати наш зразок із західними, наприклад, «Панцерфауст-3» сучасних модифікацій, що створений на зовсім іншій елементній базі і за всіма параметрами має кращі характеристики.
Варто висловити надію, що представлення зразка на такому престижному міжнародному збройовому форумі дає змогу говорити про те, що розробка гранатомета вже вийшла зі стадії проектування та переходить у стадію прийняття на озброєння та налагодження серійного виробництва. Адже гранатомет потрібний і вкрай затребуваний на фронті.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
