Реформа – це не ухвалений законодавчий акт чи рішення уряду, не успішно проведені закупівлі чи навіть виконані роботи. Реформа – це зміни, які відчувають особисто громадяни.
Чому в багатьох випадках не було проведено реформ? Відповідь, на жаль, дуже проста – відсутня відповідальність завершити розпочате.
Яскравий приклад – реформа поліції. У результаті реформи патрульної служби громадяни відчули результат: підвищився рівень безпеки, рівень довіри до поліції зріс. Проте на фасаді довго не протримаєшся. Далі не було зроблено жодних кроків: реформи кримінальної поліції, фінансової інспекції, кіберполіції. Результат – розчарування та втрата довіри.
Інший яскравий приклад – децентралізація. Це одна з небагатьох реформ, яку можна назвати успішною. Адже практичні результати відчувають громадяни особисто.
Реформа місцевого самоврядування – це 406 нових об’єднаних територіальних громад із власними ресурсами та повноваженнями. Сотні реалізованих проектів. Десятки зручних для громадян нових центрів надання адміністративних послуг. Тисячі кілометрів нових асфальтованих доріг. Відсутність черг до нових садочків. Краща якість освіти у оновлених школах. Це унікальна можливість показати громадянам прогрес реформ і повернути довіру до інститутів влади.
Водночас децентралізація – мало не єдина реформа, імплементація якої йде попереду ухвалення законодавства. У лютому цього року парламент спромігся ухвалити один із пакетів децентралізаційних законів. Зокрема було ухвалено законопроект № 4772 щодо добровільного приєднання територіальних громад. На сьогодні вже близько 200 територіальних громад скористалися новими можливостями та прийняли рішення про приєднання до ОТГ.
Тоді ж було ухвалено новий закон про службу в органах місцевого самоврядування. Врегульовано питання статусу та повноважень старост у населених пунктах. Знято правові перешкоди для створення та призначення виборів до громад, які створилися навколо міст обласного значення або до складу яких увійшли громади різних районів.
Проте ухвалені закони – тільки частина кроків, які необхідні для успішного продовження реформи. Що ж треба зробити, аби реформа місцевого самоврядування не повторила долю реформи поліції?
По-перше, професійна служба в органах місцевого самоврядування. Ухвалений законопроект про службу в органах місцевого самоврядування був ветований Президентом. Проте після доопрацювання у профільному комітеті законопроект вручено в новій редакції на розгляд парламенту.
Законопроект створює можливості для залучення в місцеве самоврядування нових професійних службовців, що підвищує ефективність публічного управління. Ресурси, повноваження та кадри – формула успішного врядування.
Саме тому парламент повинен поставити крапку у реформі публічної служби, ухваливши законопроект № 2489 «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Ще один виклик – це фінансування об’єднаних територіальних громад. Законопроект № 4772 надав право створювати об’єднані територіальні громади та приєднуватися до вже створених ОТГ. Проте закон не запрацює без врегулювання питання їхнього фінансування. І саме законопроект № 4773 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо добровільного приєднання територіальних громад)» забезпечує фінансування та можливість отримати прямі міжбюджетні відносини новоствореним громадам.
Також вкрай важливо визнати міста обласного значення спроможними громадами. У нових умовах центрами економічного розвитку є міста обласного значення. Міста мають тісні економічні, соціальні (особливо у сфері медицини) та політичні зв’язки з навколишніми громадами.
Проте сьогодні навколишні з містами громади не можуть прийняти рішення про приєднання до міст. Парламент цього не дозволив. І цю помилку треба виправити, і створити однакову правову рамку щодо приєднання територіальних громад до ОТГ та міст обласного значення. Дозволяє це законопроект № 6466 «Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо добровільного приєднання територіальних громад сіл, селищ до територіальних громад міст обласного значення».
Аби фіналізувати незворотність змін у місцевому самоврядуванні, треба нарешті розпочати реформу районів. Створені об’єднані територіальні громади, які отримують прямі міжбюджетні відносини, виходять також із-під управління району в питанні управління територією, установами й організаціями, наданні послуг.
Станом на сьогодні шість районів повністю покриваються об’єднаними територіальними громадами та містами обласного значення. Таким чином, у районі немає спільного представництва інтересів. Проте продовжують існувати паралельні управлінські структури: районна рада та районна державна адміністрація, які фактично не виконують жодних функцій. Крім цього, в 15 районах залишок населення, що не увійшло до об’єднаних територіальних громад, налічує менше 5 тисяч осіб.
За таких умов держава здійснює неефективне витрачання коштів на утримання апарату районних державних адміністрацій. Це близько 150 млн грн на 21 районну державну адміністрацію, що вже не здійснює управлінських функцій.
Розпочати вирішувати проблему можна через ухвалення законопроекту № 6436 «Про порядок утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж районів».
Нагальною необхідністю є і врегулювання питання розроблення документації з просторового планування для об’єднаних територіальних громад. Сьогодні до складу об’єднаної територіальної громади можуть входити від 5 до 50 населених пунктів, що в умовах чинного законодавства неможливо розробити та затвердити спільний генеральний план населених пунктів. Тому критично необхідно розглянути законопроект № 6403 «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Усі ці законопроекти очікують на розгляд і прийняття парламентом уже наступного тижня. Якщо депутатам вистачить політичної волі та відповідальності, реформа місцевого самоврядування нарешті отримає шанс розірвати зачароване коло і наблизитися до успішного завершення.
Іван Лукеря, член Ради Реанімаційного пакета реформ
