Влада і громада. Два слова, дві кардинально різні площини, дві реалії, дві слизькі барикади, дві протилежні сутності, які, на жаль, за 25 років існування незалежної України так і не стали ближчими одна до одної. Хоча в період виборчих лихоманок відстань між цими двома векторами суттєво скорочується. В одному випадку «влада» стає ближчою до «громади» на кіло гречки, чи конвертик з грошима, в іншому – на пусті обіцянки-цяцянки. Але в обох випадках відбувається імітація «оргазму зближення». Влада удає, що дбає в «позиції зверху», громада «придурюється», що вірить, щоправда, «в позиції навколішки». Від цього маємо результат – до влади приходять професійні «артиськи», які так навчилися імітувати, що аж за душу бере. Молодіжний театр відпочиває. От тому і маємо випадки, коли «у власті далжни бить хазяйствєнніки-бізнесмени», які, мовляв, точно знають, як саме треба керувати. Бо рука набита, мовляв. Немає питань. Логіка. Але…
У більшості випадків бізнесмени, які стають (і яких призначають) чиновниками, працюють не зовсім на благо громади. Все банально – люди законно (іноді й не зовсім) розвивають і просувають свій бізнес. Свій і «того хлопця». До речі, на Чернігівщині з цього погляду взагалі унікальна ситуація. Бізнес-партнери керують областю. Причому, хто насправді керує областю – риторичне питання для «умників». А «під шумок» ці монстри бізнесменсько-чиновницького менеджменту імітують «стурбованість» суспільними проблемами. Про це можна писати томи, але навіщо? Хіба для когось це новина? Хіба виборці не знають, що, продаючи свій голос на виборах, вони вганяють Україну в корумповане болото? Отож… Всі знають, розуміють, але роблять так, як роблять. Тільки не треба тут розповідати про те, що людей довели до зубожіння і у них немає вибору – беруть, щоб не померти з голоду. Покажіть мені хоч одну могилу на Яцево з табличкою «Помер, бо не продав голос на виборах»! Людей до зубожіння довели, але маніпулювати цим не варто. Бо це просто «відмазка» для тих, хто дає, і тих, хто бере.
Наступне. Нещодавно журналістів у Чернігові не пустили на нараду в облдержадміністрації. Цирк «Кобзов» відпочиває. Чиновник пробував щиро пояснити причину такої секретності. Тупо, смішно, образливо і гидко! Гидко від того, що досі чиновники не навчилися бути реально прозорими і відкритими. У конкретному випадку взагалі ситуація абсурдна – нараду з нелегальними перевізниками анонсували, але коли прийшли журналісти (до речі, тема нереальних перевезень чомусь зацікавила тільки один ЗМІ), то «учасники наради» заховалися в кабінеті. Аргумент «секретності» вбивчий – це робоча нарада, на якій присутній силовий блок і т.д. Тобто, виходить, ви анонсували захід і проводите його за зачиненими дверима в приміщенні, яке належить громаді? Мабуть, правоохоронці і чиновники обговорювали якісь новітні методи боротьби з нелегалами на дорогах і журналістів не пустили саме тому, щоб вони бодай про це «ноу-хау» не розповіли масам. Бо ще план провалиться. Як на мене, то за роки «цієї боротьби» нелегальних перевізників розплодилося – хоч спілку спеціальну створюй. А от легальні перевезення дедалі частіше випадають із ринку. Ну, що ж, борітеся – ПОБОРете. Журналісти не потрапили на «засекречену» нараду. Тому план «антинелегальної» стратегії журналюги не «зіллють» громаді.
На завершення кілька тез. Мабуть, для чиновників Чернігівщини варто організувати якийсь тренінг на зразок «Як поводитися з журналістами». Знайти спікерів, які розказали б «владі» про всі хитрощі і тонкощі спілкування з клятими медійниками. До речі, в Чернігові чимало «грантових правдолюбів», які могли б втілити цю ідею в реальність. І не лише кошти за грантом використати, а й із чиновників за «лікнеп» збити пару «косарів».
По-друге (на жаль, тут уже тренінги і спікери до того місця, яке нещодавно «епатажний» мер-кулак оцінив у 6 мільйонів гривень), допоки у «владу» йдуть з метою власного збагачення шляхом «порєшать», «попєтлять», «продавить», сподіватися на відкритість чиновників і краще життя не варто. Адже завжди буде «зачинений кабінет», завжди знайдеться якийсь «силовий блок» і вже аж ніяк не зможемо прожити без «ви пізніше підходьте, я спробую вам щось тоді розказати».
Ну от, двоє в блогах, це добре, можна починати обговорення.
Пане Павло, якщо можна, уточніть будь ласка, що Ви розумієте під владою? Начебто, народ, котрий складає громаду, і є владою. Якщо він свою владу не використовує, а знаходить когось, кого робить над собою владою, то тоді вкрай нахабна поведінка обранців є цілком закономірною, адже вони влада!
Якщо ж влада належить народу і він її використовує, то обранці тоді лише тимчасово найняті технічні виконавці волі народу. І їм нічого не залишається, як вірно слугувати інтересам громади, бо інакше звільнять.
До речі, в Сполучених Штатах ніколи не кажуть на посадовців влада. Там їх називають урядовцями, організації — урядовими структурами, тощо. Відповідно, й поведінка слуг народних зовсім інша.
Може й нам варто опустити тимчасових обранців з п’єдесталу влади до рівня слуг громади?