Цикл новорічно-різдвяних свят триває. Власники супермаркетів за останні два тижні перетворилися на мультимільярдерів, продавці мандарин із «копійок» пересіли на «Шкоди», а відділи лікеро-горілчаних виробів очолили рейтинг найбільш відвідуваних чернігівцями у новому році місць.
Цілодобово працюють не лише комунальники, а й лікарі-наркологи. І це не жарти – іноді з магічного полону медикам доводиться оперативно витягувати серйозних чиновників (факт перевірений і відбувався цього року).
Всі ми люди… Ситуація, як у фільмі – «вкрав, випив… на роботу». Але це вже з іншої опери.
Усі ми любимо (там де треба і де не треба) кричати про «все пропало» і «зрада-ганьба». Більшість – так точно. «Зрада-ганьба» – то зрозуміло і питань немає, а от про «все пропало» можна подискутувати. Візьмемо до прикладу хоча б ті новорічно-різдвяні свята. Хоч як би хто погано жив, але новорічний стіл – то святе.
Навіть самотні пенсіонери економлять і недоїдають цілий рік, аби в новорічну ніч «пошикувати» 200 грамами ковбаси, салатиком і цукерками з шампанським. Щоправда, на шампанське наважуються не всі немолоді люди.
Середній клас на новий рік не має меж (про «скромність» олігархату немає сенсу писати взагалі). Знайомий працівник супермаркету розповідав, що перед новим роком у Чернігові (у його маркеті) продуктові вітрини тричі залишалися повністю голими – під нуль.
Вигрібали все – цукерки, ковбаси, рибу, сир, алкоголь. Це люди, які постійно скиглять про те, що в них немає грошей і ледве кінці з кінцями зводять. Знову ж таки, хай живе демократія, тобто робимо те, що хочемо. Хочемо – в олів’є купаємося, хочемо – мандаринами кидаємося.
Та нещодавно в громадському транспорті почув розмову двох жінок (віком до 50 років), що змусила мене замислитися. Розмовляли про синів-дочок-сусідів-президента-владу-свята-тарифи. Але потім розмова плавно скотилася до теми святкування нового року.
Мене вразили слова однієї із жіночок. Суть проста – треба відмовлятися від радянських «обжирайлівських» і «нажирайлівських» традицій. Мовляв, святкуємо черговий виток еволюції – від людини до свині. Святого в святі немає нічого. Та й про війну вже забули. Дедалі менше допомагаємо фронту. Натомість влаштовуємо гастрономічно-алкогольну оргію під казки гаранта і розважайлівку клоунів-мільйонерів. Усі ми різні. Але істина одна.
Павло СОЛОДОВНИК
