Про студентську цеглу, мазунчика та прониру

2020-09-21_094011

Розкажу вам буремну історію життя одного мого дуже добре знайомого. Реальну не вигадану історію. Знаєте, як ото пишуть перед деякими фільмами – «створено на реальних подіях». Так і тут. Звичайний хлопець із незаможної сільської родини. Дитинство його не балувало, навпаки – іноді переживав таке, що навіть дітям ворогів не побажаєш. Та як він любить тепер казати, «ті всі моменти лише загартовували».

Після школи вступив до одного з чернігівських вишів. Навчався добре і завжди принагідно прагнув підзаробити. Бо гроші в родині були гостями випадковими і доволі нечастими.

Разом із хлопцями з гуртожитку розвантажував цеглу на будівництві, ночами писав реферати, курсові та дипломні роботи для заочників. На літніх канікулах влаштовувався охоронцем у супермаркет. Восени – знову навчання.

Після університету хлопчина пішов заробляти на життя. Спершу одним займався, потім іншим. Дякувати Богу, на його шляху завжди траплялися добрі люди, які підставляли плече. Він якось розповідав про це, мовляв, коли життя добряче притискало до стіни – завжди з’являвся хтось (іноді взагалі чужий і незнайомий) і кидав рятувальний круг.

Хлопчина тяжко працював. Не повірите, та іноді він працював одразу на п’ятьох роботах. Я тоді його обзивав навіженим. Та він не звертав уваги ні на кого, працював з самого ранку і до дуже пізньої ночі. Заробляв на життя. Бувало, що спав лише по дві години на добу. Його цінували, бо був чесним і відповідальним. До роботи ставився дуже серйозно і тому іноді отримував солідні фінансові доплати.

Із часом він обростав знайомствами та почав непогано заробляти. Відповідальних і чесних цінують. Потім отримав першу серйозну посаду, потім підвищення, потім ще. Нещодавно з ним зустрічався і він весь заклопотаний-затурканий, але щасливий. Усе нові проєкти, нові напрями, обмаль вільного часу – в роботі з головою. Випили кави, перекинулися кількома словами і розбіглися. І буквально через кілька днів зустрів нашого спільного з «хлопчиною» знайомого. Реакція цього спільного знайомого здивувала.

«От пронира той селюк, – каже,  – знову десь вліз, гроші лопатою загрібає. Усе життя йому на рівному місці щастить. Люди гарують і ніфіга. А воно ні чорта не робить і при грошах. Мазунчик життя».

А ви хотіли б бути такими «мазунчиками життя»?

Павло СОЛОДОВНИК

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Loading...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register