Листопад приніс чимало сюрпризів в українському політикумі. Щоправда, не всі «трюки» були неочікуваними.
Грузинські «викрутаси» і нові сили, які кудись рухаються
Наприклад, відставка голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі особисто мене не здивувала. Прогнозованим було і створення грузином власного політичного руху (назвав Міхеїл свою партію «Рух нових сил»). Цікаво тільки єдине – чи наважився б екс-президент Грузії на такі викрутаси у разі фіаско на виборах в США Дональда Трампа? Але це вже з іншої опери, хоча дуже співзвучної з тим, про що піде мова далі.
До речі, ще одна реформаторка з грузинським «корінням» Хатія Деканоїдзе, яка також пішла у відставку (з посади голови Національної поліції України) заявила, що не спокусилася на «саакашвілівську» харизму і не піде в лави його партії.
Ну, ну. Не буду таким авантюристом як мер Чернігова, який готовий руку собі відрубати у разі, якщо його «девальваційні» прогнози не справдяться. Дозволю собі лише заявити, що волосину висмикну з голови, якщо Хатія Деканоїдзе дійсно не піде на вибори разом з своїм авторитетнішим шефом.
«Недомайданівський движ» і «шатуни» місцевого розливу
Наступний «фокус» – це мітинги «обурених вкладників». Але попри апокаліптичні прогнози СБУ та «жим-жим» влади, «шатуни» провалили цей «фокус». Кролик так і не з’явився в циліндрі. Наймані мітингувальники отримали свої кровні і розійшлися по домівках обмивати вдалу (на їх думку) спецоперацію.
Але на цьому «движняку» солідно зробив собі рекламу дует екс-опоблоківців Вадим Рабинович і Євген Мураєв (проект «За життя»). Реклама на можливі перевибори зроблена. Незрозумілим залишився внесок у цей «недомайдан» лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Адже раніше саме вона планувала організувати тарифний майдан.
Шо, опять? Знову засмерділо перевиборами…
Всі ці баталії змушують думати про наступне – перевиборами запахло. Звісно, проводити такий дороговартісний і небезпечний експеримент зараз хочуть не всі. Серед парламентських сил найбільше зацікавлена у перевиборах «Батьківщина», адже ця партія нині має непогані рейтинги.
Щодо «радикалів», то вони на особливе чудо об’єктивно не сподіваються. Та і якщо Олега Ляшка так часто будуть бути, то нікому буде «вождювати» і вести команду в бій. Максимум – дубль виборів 2014-го.
«Самопоміч» після сміттєвого скандалу також не отримає фурору. «Опозиційний блок» взагалі може пролетіти. Якщо проект «За життя» буде (а, очевидно, що буде) воювати до крові, то «опоблоківці» дійсно можуть не потрапити до парламенту. Має непогані шанси (звичайно, у разі запеклої боротьби) партія «Наш край».
Щодо обсмиканої, схудлої і хиткої коаліції – «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і «Народний фронт», то тут взагалі кепські справи. Ці дві партії найбільше бояться перевиборів, тому і будуть докладати максимум зусиль для того, щоб не допустити «судного дня».
Гостросюжетний екшн
Як воно буде насправді? Поки все під величезним, але слизьким і абстрактно-аморфним знаком питання, який у разі невеличкого вітру змін запросто перетвориться на знак оклику!
Чекаємо весну. Чекаємо звіту прем’єр-міністра Володимира Гройсмана перед парламентом. Отам вже і видно буде. А поки запасаємося поп-корном і спостерігаємо за тривалим міні-серіалом з елементами багнюки, грошей, зрад і феноменальних комбінацій під назвою «Українська політика». Вдалого перегляду!
