День 2.
Народженому совою жайворонком не стати. Схоже, в мене вималювалась ще одна супутня проблемка – прокинутися трохи раніше і з першого разу. Пам’ятаєте, я вирішила скорегувати тактику та хотіла встати на півгодини раніше? Вдалося лише на 15 хвилин (бо не треба лягати спати після першої ночі). Але за цей час я все ж таки встигла зробити найнебезпечніші у часовому розумінні банні процедури.
Якби все було, як по маслу, певно, і жити було б не так весело. Це розуміють і мої дітки, тому весь мій зекономлений час я витратила, аби підняти їх із ліжок (бо не можна їм дозволяти сходити з розуму до 11-ї вечора)
Але я таки встигла трохи привести зовнішній вигляд у порядок і навіть нафарбуватися, хоч і довелося пожертвувати сніданком.
А ще, виявляється, о 8:40 багато-багато людей їде на роботу. Тому я й не влізла в перший автобус.
І блискавкою промайнула думка – забула почистити зуби…
Цього разу я вже не бігла, урочисто та просто швидко відміряла кроками останні метри до заповітних дверей, розмислюючи над тим, куди все ж таки спливають так швидко хвилини, чому МОЇ хвилини якось уже дуже відрізняються від усіх інших і як із цим боротися далі.
І знов промайнула думка: а може, зробити штучні вії та перманентний макіяж, аби хоч на свою красу не витрачати багато часу.
Ой, людоньки, а все ж таки, певно, я просто неорганізована. Мені зараз доводиться себе шалено контролювати, під кінець дня відчуваю якесь внутрішнє напруження.
І так, на роботу я не запізнилася! Хіба що зайшла до офісу, як у голлівудських блокбастерах – на останніх секундах.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
