«БАСТІОН» — № 4: В АТО через хобі, патріотична молитва та військові експерименти (Відео)

Слава Україні!

Дива не сталося – в новий 2017 рік Україна ввійшла у стані війни: Крим анексований, частина територій Донбасу окупована, перемир’я «фейкове» — в АТО щоденно тривають бої.

Про війну й тих, хто стримує кремлівську навалу на сході країни, і поговоримо далі.

Сьогодні у програмі:

Коли хобі на війну завело: історія чернігівського бійця Дмитра Волошина.

Герої не вмирають: молитва за бійців АТО.

Військові експерименти: у 2017 році військкомати можуть ліквідувати

— Сьогодні у нас в гостях сіверський АТОвець Дмитро Волошин. Пане Дмитре, відомо, що на війну ви пішли добровольцем. Ви понад 10 років займалися військовою реконструкцією. Розкажіть про все по порядку – що вас привело в армію і на фронт? —  Павло Солодовник, ведучий проекту «Бастіон».

— Я закінчив військовий ліцей. Потім технологічний університет закінчив. Захоплення військовими речами було завжди. Почав займатися колекціонуванням і реконструкцією. Ще коли почалися події в Криму, я пішов до військкомату. Потрапив до навчального центру «Десна». Почався вихід із Дебальцевого. Треба було міняти хлопців. Ми поїхали добровольцями. Ми їхали як лінійна піхота. Ми розуміли, що не будемо комендантським підрозділом. Спершу ми приїхали в Донецьку область. Потім наказ – на першу лінію.

Уже потім ми потрапили на передок. Там був противник. Ми їхали через підірваний міст по понтонному мосту. Нас підвозили на передок із світломаскуванням.

У моєму розумінні передній край лінійного підрозділу мав би мати інакший вигляд. Позиційного фронту я там не побачив. Це мене шокувало. Жив я там у будці з ящиків від ГРАДу. Я почав копати для себе укриття. В лютому погано копається. І все ніяк не завершував. Але коли неподалік нас щось прилетіло і бахнуло, то я швидко докопав. Були в нас поранені з різних причин, — Дмитро Волошин, учасник АТО.

— Відомо, що ваш підрозділ відіграв важливу роль у боях на кургані Гостра Могила.

— Підрозділ мій, але ротація не моя. Це була позиція на нулі між нами і сепаратистами. На цьому кургані тривали запеклі бої.

— Бачили людей, проти яких воювали?

— Так, це були «козачки». Ми чули їхню рацію. Слухали. Був курйоз. Один із постів сепаратистів не передав по радіо звіт, потім знову не передав. Я кажу, давайте перевіримо, все ж таки сусіди, може, щось трапилося.

— Ви зараз допомагаєте долати бюрократичні коридори бойовим побратимам.

— Одна з ГО висунула мене до складу ради ветеранів АТО при Чернігівській міській раді. Спеціалізація – земельні питання. Допомагаю хлопцям.

Наостанок давайте поговоримо про глобальне, але дуже важливе для всіх нас – чи вірите ви у завершення війни?

У зоні АТО я був гранатометником і не володію знаннями глобальними. Наше бажання ніяк не перетинається з дійсністю. Є багато чинників. Хочеться, щоб війна закінчилася. Але багато «але». Наприклад, от скільки коштує 1 патрон? Приблизно 1 гривню. Це багато. На війну потрібні гроші, а грошей в України нема.

— Будемо сподіватися, що війна завершиться. Ми мріємо про перемогу. Нагадаю, що в гостях у нас був сіверський АТОвець Дмитро Волошин.

Моліться за мир, за героїв, які на передовій – підтримуйте одне і одного і не соромтеся бути добрішими!

З вами був Павло Солодовник – і це був черговий випуск проекту «Бастіон».

Слава Україні!