11 загиблих – втрати 41-го чернігівського батальйону за два роки проведення АТО. На початку травня підрозділ відзначає другу річницю створення. Місце зустрічі більш ніж символічне – меморіальна стела загиблим чернігівським воїнам. Хлопці не стримують емоцій. Раді бачити один одного. Чого лише разом не пережили: були під обстрілами «Градів» і ворожої артилерії, пройшли майже всі гарячі точки Донбасу.
– Не попали тіки в аеропорт та в Іловайськ. Самі перші начинали наступ. Красний Ліман, Слов’янськ, Артемівськ, Дебальцево, — боєць 41-го батальйону, Артем Левченко.
– Усіх згадую, за всіма скучив. Як брати. Стільки пробули, Чернігівські військові 41-го батальйону потребують допомоги, – Віктор Якименко, боєць 41-го батальйону
41-й батальйон сформували з добровольців і мобілізованих бійців. Не було серед них жодного родича високопосадовців. На передовій опинилися. Як тоді, так і зараз підрозділу допомагають волонтери. Забезпечення батальйону залишає бажати кращого.
– Того забезпечення, якого хотілося, нема. Нацгвардія забезпечена усім. Вони красиві, а наші хлопці у своєму. І одну форму, яку дали, – це нічого. Підмінна форма має бути, — Юрій Галата, боєць 41-го батальйону
Хлопці жаліють, що можновладці на місцях про них потихеньку забувають. Тому атошники та їхні родини часто опиняються на самоті з проблемами.
–Коли приходили з фронту — кричали герої. Зараз вони залишені зі своїми сім’ями і проблемами, — Юрій Галата, боєць 41-го батальйону.
Відзначення річниці 41-го батальйону має стати нагадуванням для всіх про героїчний подвиг чернігівських бійців на сході України. Не для цього вони захищали нашу землю, аби їх забули.
– Я не думаю,що нас забудуть. Нас іще потребують, бо війна триває і скільки буде невідомо, — Олександр Шевченко, боєць 41-го батальйону
Чимало бійців 41-го батальйону інакше сприймають війну на Донбасі. Кажуть, усе через наших недалекоглядних політиків. Тому не всі погоджуються знову їхати на схід. Інша справа – Чернігівщина. На її захист готові стати хоч зараз.
