Цивільний шлюб «народився» ще у XVI столітті в Голландії, коли люди, які належали до різних вір, не могли обвінчатися в церкві. Тож влада дозволила оформляти союзи в мерії. Саме такий шлюб і почали називати «цивільним». Ця модель сім’ї, відповідно до принципів свободи особистості й «нової» моралі, викликає багато суперечок у людей. Чи потрібні такі стосунки? ЧЕline вирішив поцікавитись у містян, як вони ставляться до такої моделі сім’ї?
Як ви ставитесь до цивільного шлюбу?
— Якщо у них усе добре, то яка різниця? Штамп нічого не вирішує.
— Як сказати позитивно, загалом нормально, скажемо так. От, дивіться, ми вже зараз увійшли в Європу, в Євросоюз, ідемо більше в прогресивному напрямку, я вважаю, що це більш прогресивно. Батьки наші погано ставляться, але ми йдемо в ногу з часом, то це майбутнє.
— Ну, живуть, багато живуть. Я вважаю, штамп у паспорті нічого не змінить і ні до чого не зобов’язує.
— Нормально, у мене донька живе в цивільному шлюбі, уже сім років. Поки що їх це влаштовує, не збираються поки що розписуватись, бо є складнощі: одна дитина з одним прізвищем, друга – з другим. Ну, треба підтримувати солідарність зі старшим.
— 50 на 50, з одного боку, так би мовити, підтримую. З другого – є багато випадків, коли після цивільного шлюбу люди оформляють офіційний і одразу ж розбігаються. Важливий рівень довіри, найголовніше – це довіра.
— Мабуть, більше по старинці, це чесність, документованість, фундаментальність, у певному сенсі – підтвердження тих почуттів, які є.
— Нормально. Нехай люди живуть. Зараз подобається так жити, то всі так і живуть. А розпис не тримає людину. Якщо вони кохають одне одного, то й без штампа будуть жити.
— Позитивно. Я до офіційного шлюбу жила в цивільному, тому не вбачаю в цьому нічого поганого.
— Нормально, заміж виходжу післязавтра.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
