П’ять років у хатинці на курячих ніжках і на пташиних правах на теплотрасі живе 87-річний дідусь. Облаштуватися тут йому довелося, адже власну хату він з дружиною подарував родичам.
«Це моя хата, я перевіз її з Лозового хутора, тепер так сталося, що забрали і кажуть: це не твоє, це все наше», — дідусь-вигнанець Федір Яковенко.
Старенький зізнається, договір дарування підписав разом із дружиною, коли та від тяжкої хвороби помирала в нього на руках. Каже: і гадки не мав, що підписує. Та коли оговтався, йому запропонували переїхати із Чернігова до села.
«Купимо хату в Березному і будеш жити. А я кажу: «Ні. Я не поїду нікуди, там, де прожив, і буду жити», — дідусь-вигнанець Федір Яковенко.
Свої права на хату старенький намагався довести в суді. Феміду переконував, що він і його покійна дружина не могли приймати свідомих рішень. Це підтвердив психіатричною довідкою.
«Ліки, які давали їй. Вона не при собі була. А дід теж, тому що жінка помирала. І почалися суди», — правозахисник дідуся Валерій Зюзько.
Та навіть Верховний Суд не повернув старенькому житло. Нові власники переконують: старого родича не виганяли.
«Він сам це все зробив. Шкода. А що, ви мені пропонуєте, взяти його зараз до себе додому», — новий власник житла Володимир Шеремет.
Та й повертатися дідусю нікуди. Нещодавно хата мало не згоріла. Тепер Володимир робить тут ремонт і збирається заселити свою доньку. Та підозрює, що хату підпалив дідусь.
— Оце він залишив, бідненький дідусь.
Тим часом небайдужі сусіди створили графік чергування.
Одні тричі на день носять пенсіонеру гарячу їжу. Інші чергують, доки палиться грубка. Через недосконалу будівлю дим іде до кімнати. Бояться, аби дідусь не вчадів.
«Зранку ота сусідка ходить, а я в обід і ввечері. У баночках принесла. Нагодувала його», — сусідка Ніна Зюзько.
Сусіди записали старенького до територіального центру надання соціальних послуг. Та хоч дідусь ніде прописаний – соціальна працівниця ходить до Федора Савелійовича тричі на тиждень.
«Я його рятую. Як психолог. Тому що приходжу, а він отак труситься. То я йому кажу, щоб хоч жив», — соціальна працівниця Валентина Дока.
Юристи пояснюють: повернути дідуся до власної оселі можна, лише визнавши договір дарування недійсним. Та ця процедура надто складна.
«Цивільний кодекс України визначає договір недійсним тільки у випадку, якщо людина на момент підписання визнана недієздатною,тому всі судові інстанції визнали цей договір дійсним», — юрист Олександр Постой.
Правозахисники радили старенькому подати документи до Чернігівського геріатричного пансіонату, та міняти навіть це тимчасове житло дідусь не хоче. А відтак, переконує, за власну хату буде боротися.
Журналіст Наталія Тягнирядно
Оператор Дмитро Дриганов
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
Во время войны «ветерану было» 11-14 лет,думайте,какой заголовок в статье пишете.