«Для мене пісня – це життя»: як на Чернігівщині відроджують український народний спів (Відео)

«50 років я тут проживаю у своєму селі, і років 25-30 я співаю»,- Надія Кожура, учасниця колективу.

Надія Кожура – жителька села Корніїв, і вона одна з перших учасниць аматорського народного колективу «Вербиченька». Співає жінка від самого дитинства, а любов до пісні прищепила і своїм дітям.

«Узагалі по життю я з самого дитинства співаю. Скільки себе пам’ятаю, я співала з мамою, зі своїм батьком ще до школи. В школі я завжди була в хорі, заспівувала пісні патріотичні, я тоді ще була така маленька. Мене дуже поважали вчителі, бо мала талант до пісні. Я народилася така.

У мене доньки, зимою їх на саночки саджаю, одна йде – Леся Іванівна, а ту на саночках тягну. Вона зі мною в колективі і співала. В мене і внучки дуже гарно співають, і внучок. Усі ми співаємо»,- Надія Кожура, учасниця колективу.

Співали в родині пані Надії всі: від найменших до дорослих.

«І мама співала, і батько гарно співав. На гармошці грав, на гітарі грав. Зберемося ввечері і співаємо, телевізора не було, сядемо та співаємо. Я виводжу ті українські пісні «На городі верба рясна», всі кажуть, щоб я виводила, – і Надя виводить. Багато навчилася у своїх батьків пісень таких ще давніх-давніх. І зараз навчаю, і дівчатам розповідаю: от таку давайте заспіваємо, таку. Я їх дуже люблю, свій колектив люблю. Я без них уже не можу. І вони мене поважають і називають «баба Надя», я пишаюся цим»,- Надія Кожура, учасниця колективу.

Донька Надії Кожури Олександра перейняла любов до пісні від матері. Нині вона є також учасницею колективу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині діти покладали квіти до пам’ятника з серпом і молотом

«Мама мені розповідала, що коли я була маленького, то надягала на голову хустинку і так співала, ходячи по селу. А сусідка говорила мамі: «Ой, Надю, так твоя донька буде співати». І вона наче напророчила мені.

Я завжди співала у школі, а потім так склалося життя, що почала працювати в будинку культури. Спочатку була директором, потім художнім керівником. У нас був маленький колектив, але згодом почали дівчата приєднуватися, ми почали розвиватися, і тепер такий прекрасний колектив у нас»,- Олександра Велігорська, староста Бригинцівського старостинського округу, учасниця колективу.

«Років 25 існує цей колектив, а з 2016 року наш колектив має назву – народний аматорський колектив»,- Любов Шостак, керівник народного аматорського колективу «Вербиченька» Бригинцівського будинку культури.

І хоча учасниці колективу проживають у різних селах Бригинцівського та Данівського старостатів, проте завжди знаходять час, аби зустрітися. Наразі колектив є учасником благодійних концертів на допомогу ЗСУ.

«Зараз у нас тяжкий час, хоч і важко нам усім, і сумно на душі, але ми знаходимо якусь жилочку та збираємося, зараз більше виконуємо пісень про війну, про Україну»,- Любов Шостак, керівник народного аматорського колективу «Вербиченька» Бригинцівського будинку культури.

«Наш колектив є окрасою нашого села, нашого округу та громади. Неодноразово наш колектив брав участь у районних, обласних виступах, на різних фестивалях.

Для мене це все – розрада, віддушина, спокій моєї душі. Я співаю завжди, я люблю пісню»,- Олександра Велігорська, староста Бригинцівського старостинського округу, учасниця колективу.

«Пісня – це для мене все. Вона окрилює, не дає старіти, і дітей колихала – співала, і онучок тішила – співала пісні. Для мене пісня – це все. Це радість. Це життя.

От як ми співаємо, то ми живемо. Можна сказати, що ми цим живемо»,- Надія Кожура, учасниця колективу.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Журналіст Оксана Замятіна