Холодильник із краєвидом кухні та панорамні стіни: сьогодення жителів гуртожитку в мікрорайоні Бобровиця (Відео)

«Мені самій не віриться… Якби це знову зараз повторити, то здається, що це пережити не можна. Ми з сином взагалі спали, коли це вибухнуло, там он у дивані, на якому він спав, дірка якраз над головою. Подушка в двох місцях пробита наскрізь, стінка вся побита. А до мене прилетіли вікно, рама, квіти… Все на мене. Ми бігом встали, але все в безпам’яті. Я весь день ходила в шапці, а коли зняла її ввечері, то у волоссі було багато скла та землі. 

У нас же пів на 12-ту і пів на 5-ту за розкладом літали літаки і бомбили Чернігів. Отак лежимо, чуємо о пів на 12-ту гудить літак, ну і куди тут уже…»,- Надія Куц, жителька гуртожитку.

16 березня російські бомби та снаряди влучили в гуртожиток швейного підприємства «Сіверянка», що знаходиться в мікрорайоні Бобровиця. Десятки кімнат перетворилися на руїни, новенька побутова техніка перетворилася на мотлох, а стіни стали панорамними.

«Усе розвалилося, стеля натяжна обвалилася, лежить на підлозі. Всі меблі побиті, все розтрощене, це жах. Сиділи два тижні в підвалі підприємства. Теж так само – світла немає, лише вода була. Пальці на ногах обморозилися, я вже думала, що повідпадають, але, дякувати Богу, пережила це.

Коли я прибирала отам, я вісім відер скла з землею винесла звідти. У мене квіти в два ряди стояли на підвіконні, все на мене й полетіло.

Головне – восени робила ремонт, два місяці після того тільки пожили нормально. Меблі нові, лінолеум, усе нове було. Шафу зробили… Все..

Оце якраз у мене над головою летіло»,- Надія Куц, жителька гуртожитку.

Сусід Наталії Анатолій Котов також втратив усе, що нажили за 22 роки.

«Це наша, ми тут учотирьох жили. Донька, син, жінка та я. Діти нас забрали і нам пощастило, що ми не були тут під час обстрілу. А потім 5 квітня приїхали, думали, вікна ж побило, треба заклеїти, а тут… Приїхали, бачимо: страх і жах, що коїться. Та це ж уже прибрали, тут суботник у нас був, ми повивозили основне, а що залишилося, то залишилося.

У сусідів також усе розбите, просили, якщо хтось буде, щоб показали їхню кімнату. Прожили ми тут 22 роки, у 2000 році заселилися й оце таке маємо»,- Анатолій Котов, житель гуртожитку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 11 приходів: росіяни обстріляли прикордоння Чернігівщини (Фото)

Помешкання пані Віри – на третьому поверсі, прямісінько в її кімнату влучив снаряд. Незадовго до початку війни вони зробили з родиною ремонт.

«Це була моя кімната, тут одні двері були. Тут була друга кімната нашої родини. Тут були двері, а там м’який диван. Тут стінка була, телевізор, усе як у людей було. А тут була велика міжкімнатна стіна, яку теж знесли. А далі в нас коридор, теж із ремонтом був. Стеля навісна. Це ось все, що позалишалося.

Це кухня була, з ремонтом теж, і все це зруйноване. Тут плита була. Не можу… Хочеться плакати після такого.

Приїхали додому, а жити вже немає де.

А це коридор наших двох кімнат, плити порозходилися, стіни також. Оце такі умови нашого життя.

Оце так ми зачиняємо свої двері»,- Віра Курочка, жителька гуртожитку.

Наталія спершу показує кімнату своєї подруги, вона проживала поверхом нижче. У цю кімнату й залетів снаряд, вибухом пошкодило одразу два поверхи.

«16 березня був якраз мій день народження. В кімнату моєї подруги та мою кімнату вище попали якраз снаряди. Ось годинник зупинився якраз на цьому часі. На цьому, напевно, і зупинилося наше мирне життя»,- Наталія Коваленко, жителька гуртожитку.

Вона довго не може відчинити двері до своєї кімнати, вибухом більшість дверей пошкоджена, а деяких узагалі немає.

«Всюди були осколки, тому що знизу поцілив снаряд і перекриття пошкоджене, ми зараз боїмося тут проживати. Якщо це все обвалиться, то хто буде за нас відповідати?,-Наталія Коваленко, жителька гуртожитку.

Кухня Наталі та її сусідів узагалі без вікна та стіни.

«Це наша кухня, вона розрахована на чотири родини. Сюди потрапив снаряд, це ми вже трохи поприбирали. Тут була купа цегли та сміття з осколками. На жаль, уся побутова техніка стала непридатною для користування.

Сусідка якраз купила нову духову шафу і її вже немає. Інша холодильник придбала, пральна машина от, немає більше техніки. Як готувати, то немає на чому»,- Наталія Коваленко, жителька гуртожитку.

Ледь стримуючи сльози, вона знаходить сили жартувати.

«Вид у нас гарний тепер – на весь мікрорайон, можна навіть Новоселівку роздивитися. Коли була маленька, то подобалося спостерігати за розливом Десни, а зараз краєвид ще кращий. 

Мої батьки і принесли мене сюди, коли я народилася, і от 32 роки ми тут і проживали. Зараз сподіваємося, що його відбудують і ми сюди повернемося. В нас нема великих хоромів, але в них наша душа, в них наше серце, ми звикли тут жити. І нам було зручно та добре так жити»,- Наталія Коваленко, жителька гуртожитку.

Приблизно 250 родин зараз мріють лише про відбудову та повернення до своїх осель. Більшість відпрацювала на швейному підприємстві «Сіверянка» більше як 20-30 років, але відновити кімнати самотужки вони не мають змоги, на це немає коштів і фізичної сили. А поки ж змушені винаймати житло або жити в кімнатах, які більш-менш вціліли, бо іншого вибору просто немає.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Журналіст Марина Кирієнко

Оператор Сергій Бутько