Кохання тривалістю 43 роки: секрети щастя від подружжя з Чернігова (Відео)

43 роки у шлюбі і жодного дня одне без одного – саме так живе подружжя Скрипченків із Чернігова. Кажуть, що за весь час розлучалися лише на тиждень, хоча й цей термін їм здався досить тривалим. Сталося це ще до весілля – через невеличку сварку.

«Зустрічались ми десь 1,5-2 роки, і якось посварилися, тривалий час не бачилися. Ну, як тривалий… Тиждень. А потім я зрозумів, що я без Валі не можу», – чоловік Анатолій Скрипченко.

«Ну, головне, коли ми посварилися, він жив у гуртожитку, і деякі речі приніс до мене додому, я з Чернігова була. Але коли йшов, я сказала: так, забирай усі свої речі і йди. Але кеди він свої залишив. Я думаю, ну нащо ж він їх залишив? А для того, щоб повернутися», – дружина Валентина Скрипченко.

Майбутні чоловік і дружина навчалися в чернігівському педуніверситеті. Анатолій на спеціальності «фізичне виховання», а Валентина здобувала фах вчителя початкових класів. Їхні факультети розташовувалися поруч, тому хлопець одразу звернув увагу на привабливу дівчину. День, коли зав’язалися їхні стосунки, пам’ятають дуже добре.

«У 75-му році в театрі йшла вистава, ми зустрілися в театрі. І я провів Валю додому. Вона – з Чернігова, я жив у гуртожитку. І від того часу ми почали зустрічатися», – чоловік Анатолій Скрипченко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівець зняв ролик до Дня закоханих

Пані Валентина згадує, що майбутній чоловік був дуже щедрим. Він часто дарував своїй обраниці золоті прикраси. А перший подарунок Анатолія Федоровича – перстень із бурштином, – жінка зберігає й досі. Тоді студент міг собі це дозволити, адже отримував підвищену стипендію як відмінник і перспективний спортсмен-легкоатлет.

«Навіть було таке, що… скільки ми там прозустрічалися… він приходив і казав: на тобі стипендію. Такого ніколи не було, якщо зустрічаєшся… Він казав: от я отримав, бери собі, може, щось треба. І скільки ми живемо, все він заробляє, у нього й карточки немає, все в мене. Там зарплата, йди отримай. Ніколи жадібним не був», – дружина Валентина Скрипченко.

Одружилися молодята ще в інституті. За роки спільного життя пережили чимало труднощів – як фінансових, так і просто життєвих. По пораду йшли тільки одне до одного і ніколи не шукали підтримки на стороні. Кажуть, що їхній союз є справжнім прикладом того, як притягуються протилежності.

«Я відвідував 3 ДЮСШ у Шостці. Там була дуже розвинена спортивна інфраструктура. Види спорту змінював: і баскетбол, і футбол, і легка атлетика, а потім повертався, а потім уже із 7 класу почав серйозніше займатися суто легкою атлетикою. Уроки доводилось відкладати. Мама цьому намагалася запобігти, але не вдавалося», – чоловік Анатолій Скрипченко.

«Зовсім поганий учень. А я навпаки. Вчилася, зубрила. І в школі вчилася, і ночей не досипала. У мене були більш інтелігентні батьки: батько – хірург, мати – операційна сестра. Тому мене тримали в строгості. Треба було вчитися», – дружина Валентина Скрипченко.

Подружжя розповідає, що ще одним секретом тривалого щасливого шлюбу є терпіння одне до одного й до усіх життєвих перипетій. До того ж у родині немає розподілу на чоловічі й жіночі обов’язки. Усе роблять разом. Улюблена хатня робота Анатолія Федоровича – куховарити, а коронна страва – смажена картопля.

«Та все готує. І голубці, і котлети, і торт, якщо треба, і печиво випікає. Я, чесно кажучи, не люблю печиво пекти, ну, торт можу спекти», – дружина Валентина Скрипченко.

«Валі бракує терпіння. Скажімо, на голубці, як і на борщ, треба 3-4 години. Мені цього терпіння вистачає. Я якось не звертаю уваги. Телевізор дивлюсь і готую. Добре, що зараз є пральні машини», – чоловік Анатолій Скрипченко.

«Коли діти були маленькі, ми прали разом. І я дуже вдячна його батькам, його матері. Вона казала: дружина стоїть і пере, а ти полощи й розвішуй», – дружина Валентина Скрипченко.

Зараз у подружжя вже дорослі доньки, які пішли стопами батьків і стали педагогами. Старша працює методистом, а молодша викладає математику в університеті. Обидві одружені, встигли подарувати батькам трьох онуків, найстарший із них нещодавно теж одружився. Усі діти дуже обдаровані, в наймолодшої онучки, в її 5 рочків, уже виявляється хист до вивчення мов. Не забуває велика родина і про відпочинок. Кожного року їздять на море, а якщо не вдається, то намагаються вибратися з наметами до річки.

Журналіст Ольга Лазун

Оператор Дмитро Дриганов

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Lost Password