Між ролями і реальністю: життя артистки Чернігівського музично-драматичного театру (Відео)
Це молода артистка Чернігівського музично-драматичного театру Альона Броницька. Із 9-го класу дівчина захоплювалась кіно, і вже після школи вирішила вступити до Харківської державної академії культури. На першу роботу після закінчення вишу влаштувалася саме в чернігівський театр.
«Що стосується першого дебюту на сцені, то це був благодійний концерт «Вечір поезій», і ми просто розповідали вірші. Я розповідала вірш Іздрика «Говори зі мною», але перший дебют був невдалий, я забула слова, писала його на ходу, мені соромно, тим паче, що вірш невеликий, він дійсно маленький. Далі перша роль – це казка «Попелюшка», я грала Попелюшку. А потім уже багато ролей масових, але найбільш вагомою для мене на сьогодні є роль «Ніни» з п’єси «Гріх» Винниченка», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Кожен артист мріє, щоб виконати особливу роль, яка стане важливим моментом у його професійному житті та допоможе продемонструвати всі таланти й можливості.
«У мене немає якогось визначеного персонажа, якого я обожнюю, або якоїсь ролі, але в мене є кілька незакритих гештальтів у ролях. Мені дуже хочеться отримати роль «Джульєтти», це просто як галочка. Мене більше цікавить характер, я люблю якісь гострохарактерні, там, де можна попрацювати, тому що для мене головна роль не несе вагомого значення, для мене несе значення текст і що з цим героєм відбувається», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Також цікаво було дізнатися, як артисти живуть поза сценою та чи використовують свої акторські здібності в повсякденному житті.
«Вдома я доволі спокійна, розмірена і в чомусь, можливо, сувора. Я використовую сценічну мову, свої здібності до риторики, дуже часто практикую і дуже часто отримую те, що мені потрібно, завдяки мові. Я не буду називати приклади», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Повномасштабна війна стала каталізатором для ще більшого відродження та збагачення української культури. Державні театри за цей період набули нових відтінків і ще більшої ваги в суспільстві.
«Зараз режисери націлені на актуальні питання, показується призма сьогоднішньої молоді, тобто їм легко дивитися на те, що вони бачать на сцені. Це заслуга не тільки режисерів та акторів, насамперед це заслуга масового українського відродження культурного, що відбувається на просторах інтернету. По-перше, стиль, по-друге, актуальність питання, по-третє, це внутрішній примус. Навіть якщо взяти людей, які з російської перейшли на спілкування українською, це внутрішній примус, але він хороший, це дисципліна. Якщо ти хочеш культури української, ти маєш її споживати. Як я дуже часто чула і бачила в інстаграмі «у нас немає культури української», навіть на початку повномасштабної війни дуже багато людей висловлювалося, що в нас немає хорошої музики, культури, літератури: «А що нам слухати? Пса Патрона?» Це люди, які не розуміють того всього пласту, що реально є фундаментом сьогоднішнього відродження, а саме відродження можливе тільки з чогось, воно неможливе з нічого.Під цим внутрішнім примусом культура і починає набувати якогось хайпу, моди, тренду, хай ці трансляції в соціальні мережі «А я була сьогодні в театрі, я така просвітлена» – хай, це прекрасно. Це треба поширювати», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Після трагічних подій 19 серпня минулого року театр відновив свою діяльність уже через півтора місяця.
«Цей приліт, хоч і жахливим шляхом, але притягнув деяких людей. По-перше, люди, які тут працювали, приходили допомагати і вони продовжують ходити до театру. Приходять люди мого віку, дивляться і прямо відчувають, про що це говорить. Із кожним разом людей дедалі більше», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Серед інших українських театрів Чернігівський музично-драматичний виділяється своєю особливою атмосферою і теплим ставленням до акторів
«Це дуже лояльний театр, тут немає «дідівщини» взагалі. Це для мене було спасіння в моральному розумінні. Хоча я була до неї готова, тому що в Харкові вона є і доволі серйозна. Тут немає ієрархії розподілу ролей, тут дивляться на те, що ти можеш потягти», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Також Альона Броницька розповіла про майбутні плани у своїй професійній кар’єрі.
«Я дуже хочу попрацювати в багатьох театрах і з багатьма режисерами. Зрозуміти точки погляду, не лише щоб знайти свою, ні, моя є моєю особистою точкою погляду, я буду її вносити в кожну свою роботу, що я й роблю. А ось зрозуміти інших, як вони це бачать, розуміють, чому вони хочуть так», — Альона Броницька – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Журналіст: Іра Пономаренко
Оператор: Сергій Бутько
