Останнім часом у Чернігові відбуваються доволі дивні процеси. Замість того, щоб консолідуватися, працювати на благо людей і відновлювати пошкоджене війною місто, навпаки – ситуацію загострюють. На жаль, політика й амбіції беруть верх. У цій грі чернігівська влада вдається до відвертих цинічних маніпуляцій і політичних провокацій. Хоча з усіх рупорів Магістратської лунають заяви про те, що насправді, мовляв, тиснуть саме на міську владу. Але яскравий приклад – за вказівкою міської влади була здійснена відверта інформаційна провокація та спроба незаконного проникнення до приміщення благодійного фонду.
«Одного з депутатів із «Нашого краю» закрили фізично в офісі, вона фізично сиділа в офісі і не могла з нього вийти. Все – тільки щоб не прийти на сесію. Поліцію викликали в той офіс, наскільки мені відомо», — Олександр Ломако, в.о. чернігівського міського голови.
До цієї ганебної історії залучили одразу кілька, здавалося б, зовсім не пов’язаних між собою чернігівських ЗМІ. І тут є дуже цікавий момент, на якому міські стратеги дещо прорахувалися. «Рятувати» депутатку йдуть журналісти комунального телеканалу, зарплату якому нараховують із бюджету міста – тобто з кишень чернігівців. А ролик про загадкове утримування виходить на телеканалі, який раніше пов’язували з Владиславом Атрошенком і яким тривалий час керував Олександр Ломако. Тут можна лише припускати: це зловживання службовим становищем чи ж комунальне підприємство просто продає свій контент приватному медіа, на що, звісно, мають бути відповідні документи.
Власний офіс, як назвали в сюжеті, – це насправді приміщення благодійного фонду, в якому ця депутатка навіть не працює.
«Учора близько 16:00, трошки раніше, подзвонили в двері офісу «Урочище святе», назвалися журналістами, спитали про депутатку Наталію Рашину. Її на місці не було, я відповів, що її немає. Вони попросили про зустріч, я відповів, аби вони особисто з нею домовлялися. А я до цього не маю жодного стосунку, а Наталії тут немає. На тому спілкування завершили, я продовжив далі працювати. Журналісти і надалі дзвонили в двері безліч разів, але я не відчиняв уже більше. Потім ще якийсь не відомий мені чоловік дзвонив, а потім уже приїхав наряд поліції і почав дзвонити», — Олексій Купрієнко, співробітник БФ.
А тепер розповідаємо про мету цієї так званої «спецоперації». Вчора вранці мала б розпочатися чергова сесія Чернігівської міськради. Але деякі депутати виїхали за кордон, деякі з об’єктивних причин не могли взяти участь у сесії. Коли міська влада зрозуміла, що може не зібратися кворум, то не вигадала нічого кращого, ніж влаштувати медійний спектакль, однією зі сцен якого є «визволення» із загадкового полону депутатки Наталії Рашиної.
Депутатка Наталія Рашина на сесію не з’явилася через хворобу і перебувала вдома – про це заздалегідь усім було відомо.
«Я знала про те, що буде сесія, нас повідомили електронною поштою, був порядок денний. Так, я збиралася піти. А щодо неможливості участі в сесії, то в мене лікарняний, температура 38. Уже третій день. Я попередила і міську раду, і голову земельної комісії, бо напередодні зустрічалася та казала, що погано почуваюся. І якщо не буде в мене температури, я прийду, але я захворіла. І дуже шокована була, коли з окремих місцевих медіа дізналася, що мене нібито утримують у заручниках проти моєї волі. І як вони сказали, що у власному офісі. Це абсолютно не мій офіс. Це благодійна організація, з якою я співпрацюю як волонтер. І періодично з ними перетинаюся. Відповідально хочу сказати, що це неправда і відверта провокація», — Наталія Рашина, депутат Чернігівської міської ради.
Для чого здійснювати провокацію і тиск на жінку – питання відкрите.
«Мій телефон опублікований на сайті Чернігівської міської ради у відкритому доступі. Всі можуть його знайти. Ніхто мені не телефонував, ніхто зі мною не зв’язувався. Єдине – побачила пропущений від секретаря Чернігівської міської ради, але й то, скоріше за все, один гудок пустили. Більше ніхто. Тобто якби представники поліції або журналісти хотіли зв’язатися зі мною, хоча б узяти коментар щодо мого утримання десь, то могли вільно зателефонувати мені, але ж ніхто не телефонував», — Наталія Рашина, депутат Чернігівської міської ради.
Дуже дивним видається ще той факт, що першими «визволяти» депутатку прийшли журналісти.
Потім з’являється невідомий молодик, який комусь телефонує. Зверніть увагу на час, вказаний на камерах. За збігом обставин, у цей проміжок часу до поліції телефонує анонім і повідомляє про те, що буцімто це знайома людина Наталії Рашиної і що стало відомо, що її насильно утримують.
Молодика, який здійснював телефонний дзвінок, депутатка не знає. Після анонімного повідомлення на місці події з’являється поліція.
Сама ж Наталія Рашина шокована абсурдною ситуацією і вкотре запевняє, що, звісно, ніхто її не викрадав і ніде не утримував. Цю ситуацію вона розцінює безпосередньо як тиск із боку міськради.
«Із тих же самих новин я й дізналася, що, за словами представників Чернігівської міської ради, на депутатів чинився тиск, щоб зірвати сесію. З приводу цього я можу сказати, що єдиний тиск, який відчувався і відчувається на мене, – це тиск від тих самих представників міської влади і представників однієї партії, яка має монополію. Саме вони найголосніше кричать «Ловіть крадія!» і самі не помічають містечкового диктату», — Наталія Рашина, депутат Чернігівської міської ради.
Запитань тут більше ніж відповідей. Але очевидним є ось що: міська влада має працювати, відновлювати місто, допомагати людям, а не гратися в політику та влаштовувати провокації. Також цікаво, чи можна розцінювати факт навмисного неправдивого повідомлення про насильницьке утримування людини як злочин? Риторичним є також запитання про втягування магістратськими стратегами поліції в політичні забави та відволікання правоохоронців від важливої роботи. Чи можна це розцінювати особливо нині – в період війни – як моральне блюзнірство і злочин проти держави, яка воює? Держава зосереджена й акумулює всі ресурси на війну проти окупантів, а в Чернігові навпаки – відволікають силовиків своїми недолугими політичними провокаціями.
