«Отвір у грудях розміром із долоню». Очевидці розповіли, як окупанти під Черніговом розстріляли трьох підлітків із гармати та кулеметів (Відео)
14 березня російські військові розстріляли з кулеметів та гармати калібру 30 мм трьох беззбройних молодих людей у селі Мохнатин Чернігівської області. Їхні рідні, друзі та сусіди розповіли що тоді сталося.
За словами Миколи Мельника, сусіда загиблих, того дня до села зайшла російська колона у супроводі БМП та БТР, на техніці було маркування — білі кола. Раптом пролунали черги з кулемета та гарматні залпи. Після відходу ворогів жителі села нарахували 17 гільз від снарядів 30 калібру, які використовуються для вогню по техніці та укріпленнях. Утім, рашисти застосували їх проти трьох місцевих підлітків.
Гарматний снаряд влучив у 18-річного Валентина Якимчука.
«Голови не було. Мізки лежали тут. Нога перебита — стегно стирчало. Вціліла лише задня частина голови. Він лежав ниць. А довкола все горіло. Ми взяли його голову і замотали в рушник. Нема чого було збирати. Так і поховали. Ми всі тут мало з розуму не зійшли, це було нереально. Сестра Валі так вижчала — думали, не виживе», — згадує мешканка Мохнатина Віра Дроган.
З протилежного боку дороги лежали брати-близнюки Євген та Богдан Самодії. Їх росіяни обстріляли з кулемета, хоча вони йшли з піднятими руками, розповідають очевидці.
Допомогти братам кинувся їхній друг Михайло.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прапор України майорів увесь час: як жило село Пекурівка під час окупації (Відео)
«У Жені було дуже тяжке поранення. Я розірвав на ньому одяг, і в районі мечоподібного відростка був отвір розміром із долоню. Я бачив, як його серце б’ється», — каже він.
«Я здалеку бачила, що лежать діти, біля них багато людей, — плаче мати близнюків Оксана. — Мені сказали: „Богданчик живий, вези його до лікарні“».
Дорогою юнак помер.
«Мені тітці Оксані відразу не хотілося говорити, що він помер. Вона почала дуже часто питати „що там Богдан“… Він перед смертю підняв руку, я на колінах біля нього сидів. Він стиснув мою руку так, як ми вітали один одного і прощалися. І все — він видихнув», — згадує Михайло.
Гарматний снаряд влучив у 18-річного Валентина Якимчука.
«Голови не було. Мізки лежали тут. Нога перебита — стегно стирчало. Вціліла лише задня частина голови. Він лежав ниць. А довкола все горіло. Ми взяли його голову і замотали в рушник. Нема чого було збирати. Так і поховали. Ми всі тут мало з розуму не зійшли, це було нереально. Сестра Валі так вижчала — думали, не виживе», — згадує мешканка Мохнатина Віра Дроган.
З протилежного боку дороги лежали брати-близнюки Євген та Богдан Самодії. Їх росіяни обстріляли з кулемета, хоча вони йшли з піднятими руками, розповідають очевидці.
Допомогти братам кинувся їхній друг Михайло.
«У Жені було дуже тяжке поранення. Я розірвав на ньому одяг, і в районі мечоподібного відростка був отвір розміром із долоню. Я бачив, як його серце б’ється», — каже він.
«Я здалеку бачила, що лежать діти, біля них багато людей, — плаче мати близнюків Оксана. — Мені сказали: „Богданчик живий, вези його до лікарні“».
Дорогою юнак помер.
«Мені тітці Оксані відразу не хотілося говорити, що він помер. Вона почала дуже часто питати „що там Богдан“… Він перед смертю підняв руку, я на колінах біля нього сидів. Він стиснув мою руку так, як ми вітали один одного і прощалися. І все — він видихнув», — згадує Михайло.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Новое время
