Це не суперсекретна ракетна база і навіть не космічний музей. У такій незвичній господі живе сім’я звичайного корюківського пенсіонера Миколи Наумчика.
Токар, фрезерувальник, стропальник, зварювальник – це лише частина навиків 80-річного народного вмільця. Музикант за фахом, він 36 років проїздив на саморобних легкових автомобілях. Крайній із них – «Мерседес Бенс» – заправляє деревиною.
— На всіх був у Криму не однократно. На останній і в Москву їздив з братом. Якщо «Мерседеса» заправити, то в мене й пенсії не вистачить. А зараз я бензин лише для розпалювання, щоб завести на бензині двигун, це буквально 50-100 грамів бензину.
Принцип дії своєї газогенераторної установки винахідник пояснює просто: при спалюванні деревини утворюється чадний газ, який після очищення у фільтрах потрапляє до двигуна й дає можливість автомобілю рухатися. Три кілограми деревини заміняють один літр бензину. Розганяє свого залізного коня майстер у середньому до 80 кілометрів на годину.
— Запаху в машині майже немає, почуваємося комфортно, їдемо наче в звичайній автівці й уже навіть не страшно.
Планів у Миколи Петровича вистачить на три життя. Із найближчих – це приборкання вітру: вітряна електростанція вже майже готова. Та є завдання, яке народному вмільцю самотужки не вирішити:
— Учня шукаю. По залізу, по зварюванню, по токарних справах, щоб толковий хлопчик був, передати треба ж комусь це все.
