Постійні стреси в сучасному житті потребують компенсації.
Дедалі частіше люди, щоб відволіктися від життєвої тривожної рутини, вдаються до переїдання.
Про те, чому дедалі частіше їжа стає головним другом і відрадою, розказує практикуючий психолог Тетяна Глюк.
«Стрес – це реакція організму на дію негативних чинників або ж на монотонну буденність. Найбільш класичними способами подолання стресу – це куріння, вживання алкоголю та переїдання.
Я хотіла б зупинитися на «заїданні» стресу. По-перше, це виникає з дитинства. Коли дитина починає плакати, батьки не знають, вона хоче їсти чи їй незручно. І дитині насамперед затикається рот: або їжею, або соскою. Тобто дитина знімає стрес орально, щось жуючи.
Це привчає її до того, що ти поїв – і стрес відходить. Здебільшого причина переїдання – психологічна. Тобто перше, що можна виділити, це нереалізація потреби любові, ласки та турботи. Людина, коли в неї цього немає, компенсує все їжею. Коли ситий шлунок, інші потреби не потребують задоволення.
Ще може бути те, що їжа пов’язана із задоволенням, тобто задіяні смакові рецептори. Це призводить до того, що людина знову ж таки через їжу отримує задоволення.
Як з цим впоратись. Без психологічної підтримки це важко буде зробити. Можна використати таку техніку, як щоденник переїдання. Людині рекомендують записувати ті фактори, коли вона зривалася і переїдала. І тоді вже працювати з цим. Якщо не задовольняється якась потреба людини – вона її заїдає.
Вихід із ситуації – задовольнити цю потребу іншим шляхом. А взагалі прекрасно працює спорт, фізичні навантаження. Стрес треба знімати через фізичну активність».
