Село Українське. Колись – успішний зелений рай, зараз – занедбана пустка. Ми покажемо вам, як живе чернігівська глибинка.
Село на Бахмаччині із співзвучною нашій країні назвою «Українське», мабуть, як ніщо інше показує проблеми сільського населення нашої держави. Сьогодні цей уже хутір більше нагадує апокаліптичні кадри з голлівудських кінофільмів про кінець світу.
— Надю, Надю, ось кореспонденти питають, що у нас на хуторі залишилося. Я кажу «Ти да ми».
— Мій чоловік казав, що воно поселилося в 1929 році.
— Було поселення, якби ви прийшли, подивилися. Зелено, гарно – жити і радіти, а зараз все позаростало.
Зараз в Українському проживають не більше двадцяти осіб, воно має дві вулиці і на все село лише один школяр. А ще тридцять років тому могло пишатися власним клубом, фермою, медичним пунктом і 4-річною школою.
— На перехресну дорогу. Сюди ми не просимо, будемо тут топитися. А от там ви бачили, що робиться? Не дай Бог кому захворіти. Швидкої ж ти не дочекаєшся.
— Ти ж чула, Надю, що Свєтина мати померла. – Ні, не чула. Якщо вона померла, люди йтимуть по отому.
Страшно бачити таку реальність. Страшно розуміти, що люди тікають з українських сіл. І, можливо, зовсім скоро людські оселі перетворяться на рівнину, про яку ніхто не згадає, що тут жили, творили і сподівалися люди.
