На Чернігівщині розпочався новий навчальний період. Вже другий рік поспіль він триватиме в умовах війни. Але цьогоріч у багатьох школах навчання відбуватиметься в режимі офлайн. Початок нового навчального року є стресовим періодом для школярів, до того ж, безумовно, дистанційне навчання в школах позначилося на всьому навчальному процесі, тож школярам доведеться пройти період адаптації. Учням тепер значно важче зосередитися на навчанні. Першокласники з радістю прямують до школи 1 вересня, а вже в наступні дні похід до школи перетворюється на справжнє випробування як для дитини, так і для батьків. Як налаштувати дитину до школи, як подолати стрес першого класу, коли доведеться незвично довго сидіти та багато вчитися, як допомогти якнайшвидше пройти шкільну акліматизацію і призвичаїтися до нового режиму – про все це ми розпитали психологиню Марину Фатєєву.
«Загалом адаптація до першого класу – це доволі суттєве випробування для першачків. Із чим це пов’язано? Зокрема з тим, що десь на цей вік припадає криза 7 років. Дітки ідуть до школи, їм у соціумі треба зайняти своє певне положення. Що можуть зробити батьки, щоб допомогти? Насамперед дотримуватися режиму дня та харчування. Зменшити кількість вуглеводів, тому що вуглеводи дають велику кількість енергії, а дитина повинна в школі певний час сидіти, після школи дуже добре, якщо дітки можуть порухатися, побігати, пострибати, вони можуть грати в будь-які рухливі ігри, щоб компенсувати той час, коли вони були обмежені в русі. Є такі дітки-негативісти, які приходять і кажуть: «У школі все погано». Тому перше запитання має бути таке: «А що було доброго в школі?» Нехай дитинка розкаже, що було доброго, що сподобалося, що було цікавого, а потім обов’язково запитати: «І що ж було поганого?», щоб підтримати дитинку, щоб вона розуміла, що вдома її підтримують, вдома її розуміють і приймають. Просто сказати їм: «Я поруч, я бачу, що тобі сумно, я бачу, що тобі складно, але я поруч із тобою». Дуже класно працюють ще емоційні доторки. Це такі лагідні слова, коли мама сприймає свою дитинку, її шкодує, якщо вона втомилася після школи. Ще є тілесні доторки. Таким чином дитинка відчує підтримку. На знак підтримки дитинці можна дати якийсь талісман із собою, який нагадуватиме їй про домівку, це може бути значок, може бути брошка, може бути якась іграшка, брелок», — Марина Фатєєва – психолог благодійного фонду «Голоси дітей».
Небажання ходити до школи, хвороби та різка зміна настрою – це ознаки шкільної тривожності.
Психологиня зазначає, що адаптацію до навчання переживають учні будь-якого віку, під час адаптації можуть виникати різні симптоми хвороби. Це пов’язано з проявом підсвідомих емоцій, і переважно ці емоції – негативні, вони відображаються в тілі та проявляються у вигляді певної хвороби.
«Що з цим робити? Щоб дитинка могла розвантажити себе від тих емоцій, які не може виразити, дуже класно побити подушку руками, покричати від душі, послухати музику, потанцювати з дитинкою, пограти з нею в рухливі ігри. Тобто що завгодно, аби ці емоції вийшли і дитинка їх прожила, тому що вона може навіть не усвідомлювати, яку емоцію відчуває, але вона викликає напруження в тілі. Тому виникають симптоми будь-якої хвороби. Підлітковий вік вважається одним із найскладніших періодів у житті кожної людини, діти набувають нових звичок, вибирають не ті компанії й часто стають агресивними», — Марина Фатєєва – психолог благодійного фонду «Голоси дітей».
На думку експерта, найголовніша проблема перехідного періоду для дитини – це усвідомлення, хто вона і для чого вона. І перебіг цієї кризи дуже залежить від батьків. Якщо батьки підтримують свою дитину, якщо вони її розуміють і приймають такою, якою вона є, то в дитини не буде внутрішнього болю, а якщо немає внутрішнього болю і відчуття нерозуміння зі сторони батьків, тоді в дитини не виникатиме агресія, не буде потреби якось самовиражатися за рахунок інших, тим паче, булінгувати інших.
«Агресорами зазвичай стають діти, які хочуть самоствердитися за рахунок когось іншого, навколишніх, зазвичай такі діти мають агресивну поведінку, тобто вони домінують, а булінгувати можуть кого завгодно, найчастіше це може бути дитина, яка має занижену самооцінку або слабша характером за агресора. Але щоб дитина не мала бажання стверджуватися за рахунок інших, вона має проживати своє життя так, як вона хоче його проживати, ходити на ті гуртки, які вона хоче, навчатися так, як вона хоче, на той рівень, на який сама вважає за потрібне. І якщо ця дитина відчуває підтримку батьків, то в неї ніколи не виникне бажання стверджуватися за рахунок когось, бо вона і так відчуватиме любов, підтримку та прийняття. Підлітки, якщо відчувають внутрішній біль, то йдуть або в залежність. Або в сексуальні стосунки, і щоб такого не було, треба якісно приділяти дитині час, хоча б 30 хвилин на день із нею поговорити. Таким чином дитина відчуватиме підтримку батьків, вона відчуватиме, що її розуміють, приймають і люблять, і тоді не буде оцих всіх негативних проявів, і криза підліткового віку мине дуже спокійно», — Марина Фатєєва – психолог благодійного фонду «Голоси дітей».
Іспит – слово, що викликає стрес не тільки для дитини, підлітка, молодої людини, а й батьків.
Найголовніша порада для школярів – не залишати весь матеріал для вивчення на останній день, а потім панічно хапатися за все та вчити невивчене.
«Найкраще сприяє вивченню матеріалу режим дня, певні години сну. Дитина має висипатися, повинна дотримуватися режиму харчування, правильного харчування, робити перерви між навчальними предметами. Але ж якщо вже виникає страх, то є такі класні дихальні техніки, які стабілізують, є техніки на заземлення, є техніки на зняття напруження в тілі, їх доволі багато і вони спрямовані на те, щоб дитина могла виключити свій рептильний мозок емоцій і включити когнітивні функції, а саме мислення. Чого діти хочуть від батьків? Вони хочуть, щоб їх розуміли, що вони тривожаться, що їм страшно. І найголовніше – батьки повинні казати: «Так, я бачу, ти тривожишся і я тривожусь теж. «Я поруч із тобою». І це допомагає дитині усвідомити, що вона не сама, що в неї є підтримка батьків», — Марина Фатєєва – психолог благодійного фонду «Голоси дітей».
Журналіст: Тетяна Мороз
Оператор: Сергій Бутько
