Кожного року в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів, які відбулись в Україні у XX столітті. Наймасштабніший із них був у 1932-1933 роках. Зараз багато краєзнавців та істориків проводять паралелі з сучасними подіями та тими злочинами, які рашисти вчиняють після повномасштабного вторгнення в Україну.
«Можна встановити певні історичні паралелі, як наш східний сусід, до складу якого ми тоді входили, докладав максимум зусиль, щоб реалізувати плани геноциду проти населення України. Так і сьогодні наш східний сусід напав на нашу країну та ставить перед собою таку саму мету», — провідний спеціаліст відділу використання інформації та документів Державного архіву Чернігівської області Ірина Рябчук.
Причиною голоду, за свідченнями істориків та свідків, стала примусова та репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Увесь врожай, який селяни вирощували на своїх землях, примусово вилучався до останньої зернинки. Також вилучали й усі інші запаси продуктів, які були в людей. Зокрема, від цих подій постраждала і Чернігівщина. У Державному архіві Чернігівської області зібрано багато документів, записів і свідчень того часу.
«Це переважно різноманітні постанови, розпорядження, листи, скарги та статистика. Різноманітні документи таємних співробітників, які доповідали своїм керівникам про те, що населення намагалося боротися із тодішнім станом речей. І також хочу зазначити, що в нашому архіві декілька записів та актів про смерть, у яких чітко записано причина смерті – це «голод», або «водянка живота», оскільки в людей від голоду порушувався обмін речовин. Або є запис – «знесилення», — провідний спеціаліст відділу використання інформації та документів Державного архіву Чернігівської області Ірина Рябчук.
Ці свідчення є дуже цінними, адже на той час медикам і робітникам селищних рад забороняли вказувати справжню причину смерті.
«У 2007 році на теренах області була проведена кампанія, внаслідок якої було зібрано кілька тисяч спогадів тих людей, які свого часу були ще маленькі, 5-7-10 років, вони пам’ятають Голодомор.
І там зазначено, що практично вимирала вся родина, оскільки тоді було багато багатодітних родин. Були інколи поодинокі випадки, коли керівники колгоспів докладали максимум зусиль, щоб зберегти життя односельців», — провідний спеціаліст відділу використання інформації та документів Державного архіву Чернігівської області Ірина Рябчук.
Такі люди часто були заарештовані та репресовані, а для всього населеного пункту також застосовували покарання.
«У нас є районні газети, в яких друкувалися так звані «чорні» або «червоні» дошки. Той, хто цікавився раніше цією темою, добре знає що «червона» дошка це – так звані «передовики», це селяни та колгоспи, які все, що в них було, віддавали державі. А владу не цікавило, до чого це призведе. І були так звані «чорні» дошки – якщо одноосібник або весь населений пункт потрапляв до цього списку, то цей населений пункт і його мешканці дуже страждали», — провідний спеціаліст відділу використання інформації та документів Державного архіву Чернігівської області Ірина Рябчук.
До такого населеного пункту припинялося постачання навіть сірників і ліків. Також є свідчення людоїдства та інших жахів, які, на жаль, були не вигадкою у страшному фільмі, а моторошною дійсністю. 3,9 мільйона осіб – така неостаточна цифра жертв Голодомору в Україні. 26 листопада 2022 року вшануйте пам’ять загиблих і поставте запалену свічку на підвіконні та приєднайтеся до загальнонаціональної хвилини мовчання, що розпочнеться о 16-й годині.
Оператор: Сергій Бутько
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
