Карта населеного пункту, вказівники із назвами вулиць, милі та величні скульптури – все це із дерева і знаходиться в невеличкому селі Рябці Чернігівського району. Красу в селі наводить надзвичайно талановите та водночас скромне подружжя митців. Прагнення навести лад у селі в Оксани Сапроненкова виникло близько року тому.
«Взимку сюди під’їжджає машина аварійна, питає: а де у вас така вулиця? Я, чесно кажучи, і сама не знала, потім прийшла додому, сіла за комп’ютер, думаю, треба накидати схему села, бо це дійсно благоустрій», — майстриня Оксана Сапроненкова.
Одна з фішок села – лавочки. Кожна з них особлива, виконувалась із певним задумом. Ця, наприклад, стоїть під столітнім дубом, а тому зробили її з такого ж матеріалу.
«Красива лавочка, зроблена від душі», — житель с. Рябці Анатолій Кирієнко.
«Звісно, добре, така лавочка. А що нам робити, ми ж пенсіонери, тільки сиди на лавочці та виглядай, коли пенсію принесуть», — жителька с. Рябці Галина Олійник.
Усе це подружжя робить для села абсолютно безкоштовно. Матеріал для виробів беруть у селян.
«Воно не окупається, окупається тільки видатковий матеріал, інколи це з мінусом. Що таке деревина? Якщо її не вкрити захисною плівкою, вона перетворюється на чорний паркан», — майстриня Оксана Сапроненкова.
Оксана народилася в Ризі, в Чернігові малювала карти місцевості. Працювати з деревом навчилася сама, займається таким мистецтвом уже понад 15 років.
Чоловік Оксани, Петро Пікуль, вважається одним із кращих скульпторів-портретистів Чернігівщини, він точно передає риси облич. Його скульптури стоять у музеях, на вулицях Чернігова та в установах міста.
Утім, нелегка доля змусила подружжя перебратися до села.
Чоловік хоч і всіляко допомагає дружині втілювати її творчі задуми, але робить це, стиснувши зуби. Адже за творчістю не встигають впоратись із господарськими справами, тільки на початку жовтня викопали картоплю.
«Кажу, давай поживемо для себе, а вона хоче село прикрасити, у самих, бачите, що у дворі робиться свого нічого не доводиш, а все робиш для людей», — скульптор Петро Пікуль.
Найбільше сил, душевних переживань і світлих думок жінка вклала в триметровий уклінний хрест. Встановили його рік тому в центрі села. Авторка роботи впевнена: хрест має надзвичайну силу, це підтверджують і жителі Рябців.
«Як іду куди, завжди навпроти хрещусь, завжди, бо треба хреститися, Богові віруємо…відчувається, ноги в мене не так болять, як боліли раніше», — жителька с. Рябці Ніна Дорошенко.
Силу хреста відчула на собі і знімальна група ЧЕline. Нам двічі довелось приїздити до села, аби відзняти сюжет, адже першого разу саме біля хреста відмовила техніка. Камера просто перестала працювати.
Подібні роботи майстер здатен зробити тільки раз у житті, впевнена Оксана. Жінка не любить про це говорити, але передісторія створення хреста пов’язана з трагічними подіями – загибеллю матері. Оксана важко переживала утрату. І тому саме в цю роботу майстриня вклала всю свою душу.
«Вишивка лягла в основу хреста за роботою художника з народної вишивки Ганни Григоренко, взята з панно «Мальви». На хресті немає жодного гвіздка, він зроблений виключно з дуба, робота тривала 3 з половиною місяці вручну», — майстриня Оксана Сапроненкова.
Готовий хрест майже півроку стояв у церкві, дерево сохло, а хрест тим часом насичувався енергетикою. Подружжя зазначає: хрест унікальний, він не має аналогів в Україні.
А Оксана вже планує наступні проекти. Один із них – встановити на кладовищі відкриту різьблену альтанку.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
Фамилия не правильно написана- Оксана Сапроненкова!