Ще в дитинстві Надія Дегтяр із села Карасинівка захопилася вишивкою. Вишивала і в шкільні роки, і вже коли подорослішала. Та й тепер, у 74 роки, не полишає цієї справи. В будинку Надії Мефодіївни – справжній квітучий сад вишивок: вони і на покуті, і на ліжках, і на подушках. Хоч народилася пані Надія в Карасинівці, та більшість свого життя прожила в Броварах, повернулась до родового будинку, коли почалася повномасштабна війна.
«Я тут народилась у 1951 році, жила до 19 років, потім у Козельці вивчилася на продавця та поїхала до Броварів. І там усе життя прожили до пенсії. Після пенсії батько лишився один, ми сюди приїжджали, а коли почалася війна, то переїхали на постійно сюди. Плету шкарпетки, безрукавки. А в селі яка робота? Город весною починається, то ніколи, а взимку аби ж світло було, та й здоров’я вже не те. У нас город великий. Біля хати 25 соток, навпроти 17. За селом ще городи. Та ті ми вже не обробляємо.»,- Надія Дегтяр, майстриня вишивки, жителька села Карасинівка
Найбільшою розрадою нині, каже Надія Мефодіївна, є для неї вишивка. Вишиваючи, вона і відпочиває, і вплітає любов у свої роботи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігівському драмтеатрі – нове керівництво
«Займаюся я вишивкою відколи ще отака була (показує). Ще вишивали моя мама і тітка, на печі була діжа, на неї ставили каганець, і при ньому вишивали. А я була маленька та й кажу: «Тьотю Лідонько, дай я витягну». І скільки себе пам’ятаю – я вишиваю. Ходила в школу, тут у нас був піл, прийду, книжки кину – і до вишивки: картини, рушнички, доріжки. Все вишивала, і в Броварах так само. Вишиті подушки є, вишиті серветки. Я люблю це, воно мене заспокоює. Раніше увечері тільки звільнилася, то й за вишивку. Рушник я можу вишити десь тижні за три, це точно, або ж приблизно місяць.»,- Надія Дегтяр, майстриня вишивки, жителька села Карасинівка
Свої роботи жінка не продає, а дарує дітям, внукам і зберігає для них, як реліквію. У скрині ще досі зберігаються шкільні картини.
«Колишні вишивки всі в мене лежать випрані, попрасовані, покрохмалені. Лежать, як реліквія. Внучці вишила кофточку, як вона ще ходила до школи, то й зараз її вдягає. Дітям вишиваю накидки на кошички на Великдень, рушнички на ікони, бо теж у них стоять ікони, в церкву маленький рушничок вишила, а так не продаю, для себе.Вишила хлопцям, як будуть одружуватися, то під ноги рушники. Ну то вже лежать.»,- Надія Дегтяр, майстриня вишивки, жителька села Карасинівка
Роботи Надії Мефодіївни сповнені тепла та добра, вони ніби вселяють надію на краще – таку ж, про яку мріє і сама майстриня.
«Я мрію, щоб здоров’я у всіх було і щоб швидше закінчилася війна. Про це я мрію.»,- Надія Дегтяр, майстриня вишивки, жителька села Карасинівка
Журналіст: Оксана Замятіна
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
