Щороку на початку листопада в Батурині звучать молитви і розповіді про чорний день гетьманської столиці. І хоч місто нині красиве, 308 років тому його було перетворено на попелище. Вогонь і море крові — таким репресіям піддано батуринців за наказом Петра І, пише «Урядовий кур’єр».
У 1708 році, під час Північної війни між Швецією і Росією, гетьман Іван Мазепа вирішив скористатися нагодою, щоб визволити Україну від московського гніту. Про це йшлося у грамоті, надісланій до стародубського полковника Івана Скоропадського, де висловлено занепокоєння, що так званий союзник простягнув загребущі руки до українських міст, почав виганяти з них пограбованих і доведених до вбогості жителів та заселяти своїми військами.
«Я мав від приятелів таємне застереження, та й сам ясно бачу, що ворог хоче нас — гетьмана, усю старшину, полковників і все військове начальство — прибрати до рук у свою тиранську неволю, викорінити ім’я запорозьке і звернути всіх у драгуни і солдати, а весь український народ піддати вічному рабству. Я дізнався про це і зрозумів, що московська сила вступила до нас не заради того, щоб захистити від шведів, а щоб вогнем, пограбуваннями і вбивством винищувати нас».
Певна річ, московському цареві непокора була як колька в печінку. Тож він наказав знищити гетьманську столицю, що й зробили карателі на чолі з посіпакою Меншиковим. Батуринців вирізали — від малого до старого, місто спалили. Із 20 тисяч жителів уціліло заледве чотири сотні.
Нескоро відкинутий у часі Батурин оговтався і повернувся до життя. 18 років після кривавої драми там була пустка.
Попри те що деякі російські вчені нині називають ті страшні події «міфотворчістю», археологічні розкопки на місті трагедії підтвердили правдивість свідчень історичних джерел. Знайдені останки загиблих у чорні дні 1708 року 2008-го було перепоховано в крипті наново спорудженої Замкової церкви, а також встановлено пам’ятний знак.
Однією з найбільших трагедій в українській історії називає знищення Батурина представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник Сергій Бутко. Гетьманська столиця принесла себе в жертву в боротьбі за незалежність українського народу. Саме Батурин дав глибоке розуміння важливості обстоювати державність, адже немає нічого ціннішого за можливість бути господарем на власній землі. Нині, коли перед українцями знову постала необхідність захищати Вітчизну, вони роблять це, пам’ятаючи ту ціну, яку вже заплатили за незалежність попередні покоління.
Фоторепортаж Віктора Кошмала
