XVII і XVIII століття – це особливий період в історії Чернігова. Адже в той час відбувалися постійні війни, що зупинялися хіба що на доволі короткий час. Здебільшого то були війни з московітами. Але багато хто з сучасників про таке навіть і не здогадується.
Ігор Ігнатенко, історик і археолог сьогодні читав лекцію «Чернігівська фортеця в XVII-XVIII століттях» у Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського. У ній він і порушив багато тем, про які чернігівці не дуже обізнані, а дарма.
Пане Ігорю, чому виникла ініціатива вийти до містян із такою лекцією?
Ініціатива не зовсім моя, адже і в заповіднику «Чернігів стародавній», і в Історичному музеї періодично відбуваються різні лекції, наші історики розповідають про свої дослідження. Я доволі давно займаюся історією Чернігівської фортеці, ще, мабуть, року з 1990-го, коли почав розкопувати й досліджувати ці укріплення. Інформація накопичилася, все ніяк книжку не напишу. І от мені запропонували співробітники історичного музею ім. Тарновського, коли зустрічалися на полях наукових конференцій, прочитати лекцію. Я погодився, бо кожній людині хочеться, щоб її робота була комусь потрібною, окрім неї самої.
Що нам треба знати про добу нашої фортеці XVII—XVIIIсторіччя?
Війна з росіянами, що наздогнала нас торік, аж ніяк не перша. Але трапляються такі випадки, що живеш усе життя і не знаєш, що таке вже було і як треба підготуватися. То якісь моменти з історії таки треба знати. Адже в суспільному житті час від часу трапляються пандемії, революції та війни. Важливо знати, що наше місто славне не тільки храмами, а й тим, що містяни захищали себе не один раз.
В історії нашого міста було багато війн. І якраз як у XVII столітті їх сталося настільки багато, що в жодному столітті стільки не було. У проміжку між 1600 і 1668 роками були тільки окремі миттєвості без воєн. Тривала суцільна війна, Чернігівську фортецю штурмували. Але люди швиденько забули про це, буквально у XVIIІ сторіччі не хотіли нічого ремонтувати, казали, що то все дурниці, не треба нам стіни й укріплення. А минуло всього 70 років після останнього взяття Чернігова. То нехай це буде наукою на майбутнє. Ми напружуємося лише тоді, коли щось стається. А через деякий час після війни вже маємо інші пріоритети, відкладаючи питання безпеки на потім.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хрюшка Васька: чернігівський зоолог – про кабанчика, який не боїться людей
Хто нападав тоді на Чернігів?
Переважно це були російсько-українські війни, якщо їх так нині можна назвати. Бо спершу була просто Московська держава. А Чернігівщина певний час була у складі Речі Посполитої, яку ще називають європейською республікою.
У мене навіть вийшла наукова стаття під назвою «Останній бій Чернігівської фортеці». Він відбувся в 1668 році. Під час цієї битви росіяни навіть хімічну зброю застосовували. А в історіографії зберігається дискусія: то взяли московіти тоді Чернігів чи ні? Я вважаю, спираючись на непрямі докази, таки не взяли. Тоді просто досягли мирної угоди переговорами. Бо на той час усередині Чернігова стояла московська залога, яку українці тримали в облозі більше ніж пів року. А ззовні підійшла армія Ромадановського, яка ззовні взяла Чернігів у облогу. І так вони довго «бодалися» і врешті, думаю, що домовилися, що чернігівцівипускають московітів із верхнього замку, а натомість буде знято зовнішню облогу.
Натомість росіяни розповідають, що таки захопили Чернігів повністю і наші дехто підспівують.
Яке практичне значення для нас мають історичні знання?
Якщо будемо знати минувшину, нам нині буде не так страшно. Знатимемо, що це не вперше і вже колись ми подібне пережили. Треба пам’ятати і знати, що так буває. І тоді психологічно менше потребуватимемо часу, щоб підготуватися до того, що може статися. А не станеться, то й добре.
P.S.
Попри те, що наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. XVIII ст. були зроблені спроби посилити фортецю та провести ремонт, історія вносила свої зміни в життя міста та країни взагалі. Російська імперія розширювала території: в 70-х рр. XVIII ст. було підкорене Кримське ханство, а в 90-х рр. відбулися поділи Польщі. Загрози для кордонів із заходу та півдня перестали існувати, отже йвідпала необхідність в утримуванні фортець на півночі України.
За штатами 1796 р. фортеці у Переяславі та Чернігові були ліквідовані «при остановлении производимых там фортификационных работ и об отправлении инженерной командыи артиллерии с их принадлежностьми в другия, где надобностьукажет, места».
Із міста вивезли майже все озброєння, розформували гарнізон ізрили фортифікаційні укріплення. Але слід зазначити, що Чернігівська фортеця була однією з останніх реорганізованих фортець Лівобережжя. При цьому навіть після її ліквідації в місті продовжував перебувати комендант із 1796 по 1799 рр. Остаточною датою реформування Чернігівської фортеці можна вважати 12 квітня 1799 р., коли до міста замість коменданта був призначений городничий.
Ірина Осташко
Фото – Ігор Ігнатенко
