В усі часи бої і війни вигравав той, хто мав сучасне озброєння і боєприпаси, зокрема гармати. Зрозуміло, що з плином часу вони видозмінювалися, ставали сучаснішими, маневренішими. Але людям цікаво знати, якою ж була ця важка зброя в давнину.
У Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського зберігається чимало зразків холодної та вогнепальної зброї, зокрема й гармати. Про особливість цієї колекції – в інтерв’ю з Максимом Блакитним, кандидатом історичних наук, заступником директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.
Пане Максиме, скільки гармат представлено у музейній колекції?
У нас 55 гармат XVII-XX століть. Вони переважно бронзові і чавунні. Більшість із них – з колекції Василя Тарновського XVII-XVIII сторіччя. Найстаріша гармата датована 1631 роком. Це польова бронзова гармата, яка можливо, була відлита у Львові. Важить вона 200 кілограмів. Такі польові гармати широко використовувалися козаками під час бойових дій, різних походів у XVII-XIX ст.
Чи можуть нині відвідувачі побачити ці музейні скарби?
Ці гармати нині сховані в надійне місце, як і всі інші експонати, оскільки музейна експозиція демонтована. Це все для того, щоб убезпечити їхній стан. Хоча вони металеві, то, очевидно, можуть витримати багато чого, але все одно поки їх сховали.
У мирний час гармати були в експозиції, присвяченій періоду Гетьманщини, також це ілюстративний матеріал до історії ливарництва на Чернігівщині.
З історичного погляду, які гармати з колекції найцінніші?
Та сама львівська, про яку вже згадував. Є одна невеличка гармата, що цінна своїм художнім оформленням. Не просто відлита, а з прикрасами, написами, датуванням, тобто датою лиття гармати. Є ще дві подібні унікальні гармати, свого часу відлиті в Глухові майстром Карпом Балашевичем, який лив гармати для Івана Мазепи. І ці дві гармати датуються початком XVIII століття – 1713-1717 роки. Це бронзові гармати, які більш цінні й унікальні. Вони фактично в єдиному екземплярі збереглися. Немає у них «близнюків», або подібних гармат. На них — тваринний і рослинний орнамент, є герби, тобто імена замовника і ливарника, який відливав ці гармати, і датування. Завдяки цим елементам можемо більше дізнатися про саму гармату, час, коли вона використовувалася. Звісно, не на всіх гарматах такі елементи є.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не всім жителям Чернігівщини повернули світло
Це давня бойова зброя?
Так. Це не декоративні гармати, їх використовували в боях. Вони завважки по 200- 300 кілограмів, щоб була змога їх перевозити. Для цього використовували пару чи дві пари коней.
А ще існують фортечні гармати. Їх встановлювали переважно так, як на Валу в Чернігові. Тобто як встановили, так особливо не перетягували. Їхня основна мета – оборона фортеці. Бо дуже важко переміщувати гармати по три тонни вагою й більше. А були гармати вагою і до 5 тонн.
Мабуть, уже немає таких фахівців, які знали б, як використовувати ці гармати?
Є історична реконструкція і науковці, особливо західні, які не лише документами користуються. Вони домовляються з майстрами, а можливо, й самі освоюють технології, аби дізнатися, як працювали ці гармати.
Гарматна справа і лиття гармат починалися в Німеччині, Іспанії, Туреччині. І залишилося багато першоджерел, документів і навіть книжок, як цими гарматами користуватися.
До речі, свого часу дуже вправним гармашем був Іван Мазепа. Він був дуже освіченою людиною, бо не лише володів кількома іноземними мовами, а й був обізнаний зі специфікацією гарматної справи. У той час, як фактично і нині, добрі гармати, набої і вмілі артилеристи — це запорука успіху на полі бою.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Спілкувалась Ірина Осташко
