Поширеним у слов’янському мистецтві є мотив птаха сирина. Московити чомусь вважають, що цей образ характерний для російського мистецтва, звідки потрапив до України. Але вже традиційно вони крадуть чужу історію. Зображення пташок із жіночими голівками на золотих сережках, колтах, підвісках і медальйонах ХІ–ХІІ століть спростовують ці «скрєпи» і підтверджують їх поширення в часи Київської Русі та подальше існування аж до ХІХ століття.
Прообразом сиринів були давньогрецькі сирени, чарівний спів яких згубно діяв на мореплавців. У Середньовіччі цей спів трактували як символ мирських благ, що занапащають душу. Упродовж багатовікового існування образ сирен змінювався, але залишалося головне – їхній зв’язок із водою і чарівний спів. У грецько-римській традиції сирена набула образу напівжінки-напівптаха, який проник у культуру Київської Русі. У народній свідомості він поєднався з уявленнями про русалок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові дітей і дорослих навчають самообороні крав мага
Б. Рибаков вважав, що сирини на давньоруських ювелірних виробах – ще язичницькі вили, а оскільки Русь на той час уже була охрещена, із проявами язичництва церква вела жорстоку боротьбу, над головами птаходів розмістили німби, закамуфлювавши їх таким чином під райських пташок. Такими їх вишили на чернігівських витворах XVIII століття – рушнику та окрайках простирадл із музейного зібрання. Водночас розміщення сиринів серед рослинності, а головне – квітучі гілки в руках вказують на їхню язичницьку сутність як подателів вологи, що сприяє буянню рослинності.
У музейній колекції є рушник кінця XVIII – початку ХІХ століття із птахом сирином над квітучим деревцем, під яким – дві жіночі постаті в сарафанах. Він вирізняється серед українських аналогів за стилем і композицією, в сирина відсутні німб і руки з квітучими гілками.
Джерело – Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
