Сосницький літературно-меморіальний музей О. П. Довженка спільно з краєзнавицями Марією Гирич і Наталією Ващенко вирішили розпочати дослідження теми весільних традицій і обрядів у своєму краї.
Осінній період після Покрови – традиційна пора весіль в Україні. Тому ініціаторки вирішили розпочати проєкт саме в цей час. Нині стартував лише перший його етап, суть якого – у збиранні весільних фотографій від давніх-давен зі старих альбомів чи скринь.
«Цікавлять насамперед старі фотографії, а також опис традицій сватання, весілля, вінчання, весільної кухні, про які розповідали старші у роду, а також свідками яких доводилося бути сучасникам.
Ми надаємо підтримку цьому проєкту. Хочемо дослідити весільні традиції, зокрема й на основі матеріалу, що записав Олександр Довженко від своєї мами. У нього є цикл автентичних весільних пісень, які виконували на нашій території», – розповіли в музеї О.П. Довженка.
Коли матеріалу набереться достатньо і його опрацюють, автори обіцяють дуже цікаву презентацію.
«Дуже часто народні традиції і розповіді наших старожилів втрачаються. Бо ми їх свого часу чуємо та ніде не фіксуємо. Але люди не вічні, на жаль, то багато знань разом із ними йде в небуття. І ось нещодавно ми з подругою вирішили, що треба народні надбання потроху фіксувати. Бо взагалі можемо все втратити. А наша історія і культура – це один із пріоритетів, за які, зокрема, й воюють наші військові.
Весілля – це цікаво. Бо є романтичний момент у єднанні двох доль. Але хочемо поглянути на весілля з історичного боку – як усе відбувалося в ХІХ – ХХ століттях. Чи укладали шлюби з кохання, що цьому передувало, які були обряди, як це трансформувалося до нинішнього часу. І цікаво, як це зафіксовано в фотографіях. Тобто хочемо побачити українські костюми, як вони змінювалися, що від них залишилося після радянської дійсності. Тож на світлинах, які позалишалися в людей, зможемо побачити, у що вдягнені молодята та гості», – пояснила Марія Гирич.
Але це тільки перший етап, бо Марія Гирич і Наталя Ващенко мають й інші плани.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На заквасці, житній, «ситний»: який хліб смакував жителям Чернігівщини в давнину і нині
«Ми з Наталею хочемо поїздити по селах і послухати пісні, історії, легенди, поки є можливість від когось їх записати. Бо ми завжди думаємо, що в нас часу достатньо, хоча насправді це не так. Я в дитинстві до Коропа їздила, до бабусі, перед Різдвом. І вона завжди, коли готувала страви до святкового столу, співала колядки, яких я більше ніколи й ніде не чула. Але я навіть думки не мала, аби записати ці колядки. Рік тому бабусі не стало, і колядок в мене тих немає. І нині кажуть, що все можна знайти в інтернеті. Але це не зовсім так, багато чого там немає. Я вважаю, якщо ми спробуємо розпитати наших людей, то збережемо певний пласт нашої історії», – переконана Марія Гирич.
Проєкт лише стартував, а кілька світлин від людей уже надійшло. Якщо ви хочете поділитися своїми фотографіями, то надсилайте їх на електронну адресу: [email protected].
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Для постера використані світлини місцевих жителів із Чорнотич, Кудрівки, Чимчикового хутору, Сосниці з архіву М.Малиша та ін.
