Культура

На Чернігівщині гине пам’ятка – свідок зустрічі гетьмана Мазепи і короля Карла ХІІ

Чернігівщина – справжня скарбниця історичних пам’яток. Ось тільки чомусь у багатьох випадках ці унікальні свідки минулого руйнуються і їх поволі забирає природа.

Сумна доля спіткала й справжню перлину – храм святої Покрови Божої Матері, зведений на кошти гетьмана Івана Мазепи в селі Дігтярівка, що на Новгород-Сіверщині.

Святиню збудували перед початком Північної війни. А в 1708 році в Дігтярівській церкві відбулося підписання українсько-шведської військово-політичної угоди.

Після поразки Карла ХІІ святиню не чіпали. Пережила вона громадянську війну, Другу світову. Храм не постраждав і від німців, а від «своїх» – у 1943 році. Але найсумніші сторінки в історії церкви датуються 1961 роком, коли її хотіли зруйнувати. Та повністю храм не піддався.

Відроджувати святиню заходилися в 2010 році, однак і до нині справа не дуже зрушилася. Про це і не тільки – в розмові з настоятелем церкви отцем В’ячеславом Павленком.

Отче В’ячеславе, пригадайте, як розпочалася справа з відновлення храму?

Я служу там із 2009 року. А в 2010 році почалася деяка реставрація. Храм був дуже зруйнований. Тож відновлення потрібне колосальне, а не просто заміна якоїсь штукатурки.

Релігійну громаду зареєстрували на той час і почали шукати можливості, «стукати» в різні інстанції. Але що мене здивувало, що за Ющенка цю споруду визнали як пам’ятку архітектури національного значення, а потім у 2010 чи 2011 році перевели в статус пам’ятки обласного значення. Не знаю, яким чином це було зроблено.

Це храм збудував гетьман Іван Мазепа, в якого була резиденція в Дігтярівці, був цегельний завод. Словом, тут були землі, яким володів гетьман. На будівництво цього храму виділив великі кошти. Це була унікальна барокова споруда з особливим іконостасом.

Що цікаво, відтоді минуло вже понад 300 років, а ситуація актуальна. Ми фактично переживаємо ті самі виклики та випробування. Постає дилема: чи вибір буде за проєвропейським життям, чи буде більший ухил в азійські цінності.

Я вважаю, що, безумовно, пам’ятку цю треба зберегти. Але мені ставлять запитання, що село невеличке, людей живе мало, то чи буде там парафія і прибуток. Але ж навіть якщо в тому селі немає жодної людини, ця пам’ятка для нас як маяк.

262500735_656600635508174_6916132415828867730_n

На якому етапі зараз реставраційні роботи?

Ні на якому. Реставрація відбувалася частково з 2010-го по 2011-й. І після цього нічого такого не було. Нині церква в напівзруйнованому стані.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Весільні, сюжетні та незвичні: в музеї на Чернігівщині зібрали унікальну колекцію рушників

Відомо, що діаспора надавала кошти на відновлення храму?

Із 2010 по 2011 рік діаспора надавала кошти. Але я одразу скажу, що коштами не займався. Моя справа ідеологічна – служіння, молитва. Це був фонд Андрія Первозванного з Америки (США). Будівництвом займався архітектор Сергій Юрченко. Скільки точно вони коштів витратили, сказати не можу, але сума не дуже велика. За ці кошти зробили трішки кладки на південній частині храму і куполок.

А потім узагалі в 2014 році почалася війна на сході держави, і з’явилися інші пріоритети. Я ще тоді звертався до Сергія Юрченка та діаспори, але вже відповідали, що почалася війна, тому все спрямовано на волонтерство й армію. І я розумію це.

Наразі тема реставрації святині знову порушується?

Я навіть не знав про це. Але зрозумів, що спонукають до цього прості люди. Торік писав статтю про всю цю ситуацію Блаженніший Епіфаній, предстоятель Православної Церкви України. Але жодного руху наразі не було. А це я так зрозумів, що прості люди, які приїжджали сюди чи, можливо, мене знають, зокрема вчителі, журналісти, представники інтелігенції, робітничих професій, самі ініціюють справу із відродження нашої святині, якщо державі й багатим меценатам немає справи до того. Тож і зробили сторінку в Facebook і, так зрозумів, що зв’язалися з фондом у Львові, бо саме в цьому місті існує благодійний фонд «Спадщина». Прості люди жертвують хто скільки може – хто 100 гривень, хто 300, хто тисячу…Оце так мені бачиться.

Чи є сподівання, що справу доведуть до кінця?

А це вже залежить від нас. Бо церква – це не тільки каміння та куполи, а це ми – громада. Тому тільки від нас залежить, чи відбуватимуться там богослужіння і чи відродиться церква.

Спілкувалась Ірина Осташко

Фото зі сторінки Врятувати храм Івана Мазепи у Facebook

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ще статті по темі

Back to top button