Голодомор-геноцид – безпрецедентний злочин у світовій історії, масштабний і багатоаспектний. Він усіляко приховувався і маскувався владою, а документи про нього безжально знищувалися. Три неповні десятиліття досліджень – занадто малий термін для розкриття всіх механізмів і наслідків злочину.
До всього, покоління, яке пережило Голодомор, довгі десятиліття змушене було мовчати про цей комуністичний злочин, а їхні діти й онуки не отримали відповідної інформації в родинному колі, що призвело до розриву пам’яті поколінь. Як наслідок, сьогодні постгеноцидне суспільство не завжди готове сприймати правду про трагедію 1932-1933 рр. у повному обсязі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Забирали харчі, обливали водою в мороз, гвалтували жінок – Голодомор 1932-1933 рр (Відео)
Автори книги «Усвідомлення Голодомору 1932-1933 рр.: Чернігівщина», щойно виданої у Чернігові, – історики і співробітники Українського інституту національної пам’яті Сергій Горобець і Сергій Бутко, – на прикладі Чернігівської області розглядають різні аспекти незадовільної суспільної пам’яті про один із найбільших злочинів в історії людства.
Ще не так давно головні зусилля істориків були спрямовані передусім на те, аби довести сам факт Голодомору, донести правду про трагедію до світової спільноти. Сьогодні ж на порядку денному постають інші питання, які потребують уважного та прискіпливого осмислення. Не тільки: «Чому це сталося?», «Хто винен?», але й питання незадовільної суспільної пам’яті про Голодомор.
Корекція свідомості відбувається доволі повільно. Багато хто не може сприйняти правди, не довіряє документам, сумнівається в наведених цифрах. Тому попереду на дослідників чекає серйозна й аргументована системна просвітницька робота. Тим паче, що в Чернігові досі відсутній пам’ятний знак або монумент жертвам Голодомору-геноциду 1932-1933 рр.
Коли в Україні вперше заговорили про Голодомор, підміна понять «голодування» і «Голодомору», сутність тогочасних адміністративно-територіальних реформ, розкол селянства, селекція компартійного активу, жорстокість виконавців злочину, чи голодувала тодішня «еліта», продовження голоду взимку і навесні 1934 року – ці та інші питання порушують автори на сторінках книги.
Про презентацію видання С. Горобця і С. Бутка «Усвідомлення Голодомору 1932-1933 рр.: Чернігівщина» буде повідомлено пізніше.
Олександр МАЙШЕВ, член Національної спілки журналістів України, Чернігів
=Багато хто не може сприйняти правди, не довіряє документам, сумнівається=
Боже, спаси нас от памятников Голодомору! Нацию не вырастишь на посыпании голов пеплом, на вечном нытье.
Историческая правда?
Вот она: беру фотку (там где бабы идут) и ищу её в Гугле (там давно уже есть поиск по фоткам). Быстро нахожу. Один раз в Казахстане, второй — в Беларуси. Остальных фоток можно и не искать. Главное понятно — голод, как результат коллективизации, индустриализации и неурожая — был по всему СССР, а не только на Украине. И не… тут лапшу народу на уши вешать.
Еще одну фотку нашел в статье о гарвардских учёных.
Да после Супрун нам о «гарвардских учёных» уже не надо.
Книжка нужная. Но — туфта. В угоду политическому моменту. Неправдивая. Схлынет и эта пена. Напишут что-нибудь более стоящее.
И, кстати, об авторах: типичная и фактическая пена перестройки. С комсомолистско-предательским душком.
Образно говоря: это они хлеб у селян и выкачивали. Раз перевернулись, перевернутся ещё тысячу раз. Им в Аду вентиляторами хорошо будет работать. Голодоморщики наши….