Кривава війна, яка точиться на українських землях, болить усім нам. Вона не тільки на полі бою, а й у серцях, думках і творчості.
Про нинішню страшну війну вже сказано та написано багато, а сьогодні у Чернігівському молодіжному театрі відбудеться вистава «Рубікон», режисером-постановником якої є Олексій Биш, актор, заслужений артист України. Тож нинішня розмова з ним – про майбутній театральний вечір і «Рубікон».
Пане Олексію, як з’явилася на світ вистава «Рвубікон»?
Коли розпочалася війна, у 2014 році, Юрій Соколов, громадський діяч і юрист за фахом написав невеличкий уривочок поеми – початок. І знайшов людей, які могли б відтворити описане на сцені. Він вийшов на мене як на артиста та режисера і також звернувся до Олени Білеванцевої, матері Володимира Близнюка, загиблого Героя. І так ми створили з Оленою цей твір на сцені, який тривав десь близько пів години.
Я увесь час мріяв продовжити цю роботу, зробити повноцінну одноактну виставу на болючу для всіх нас тему війни. Поштовхом для продовження стала чорна дата – 24 лютого. Я звернувся до Юрія Соколова, щоб він продовжив писати далі. І він узявся описувати те, що бачив сам у Чернігові, а деякі історії йому переповідали – про те, як медичній бригаді на ЗАЗі дали банківську броньовану автівку, злощасну хлібну чергу на Доценка, в якій загинули люди, бій за Гостомель, зошит хлопчика-киянина, який, перебуваючи в передмісті столиці, при світлі каганців і ліхтарів записував у свій щоденник, що відчував, переживав і бачив. От усі ці історії склалися у завершену роботу.
На той час Олени Білеванцевої, на жаль, вже не було. Її трагічно не стало у 2019 році через ковід. Тому почав думати, хто зможе впоратися із роллю, яку грала Олена. І мені дуже приємно, що матері воїнів 13-го піхотного батальйону прийняли нову виконавицю – мою партнерку, заслужену артистку України Любов Веселову. І тепер ми з Любою граємо.
Яку роль грає Любов Веселова?
На сцені вона – моя мати, як бійця ЗСУ, а з іншого боку вона – мати-Україна.
Який уже раз ця вистава буде на сцені?
Ми цією виставою завершували 37-й театральний сезон. А прем’єра відбулася 30 червня нинішнього року. Її і в холоді репетирували, коли ще було канонади чутно, ще коли орки з-під Чернігова не пішли.
І сьогодні ми будемо представляти цю виставу втретє на сцені нашого театру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Ічні плетуть шкарпетки для захисників
Чи звертались по допомогу до військових, працюючи над виставою?
Ігор Бизган із територіальної оборони допоміг нам із декораціями. Це військові ящики для зброї, мішки для блокпостів. Сцена ж на вигляд як блокпост, а в сценограмі – захист Чернігова. І навіть до злощасних подій на Валу я просив, щоб мені давали справжню зброю, оскільки я виконую роль бійця ЗСУ, то я був зі справжніми кулеметом й автоматом. А зараз інший трішки момент, але нічого, граємо виставу і чекаємо на глядача.
Як глядачі сприймають виставу?
Дуже добре. Люди пам’ятають, що з ними самими відбувалося. А всі мами бійців 13-го мотопіхотного батальйону на прем’єрі вийшли на сцену і дякували нам, сказали дуже хороші слова та поблагословили.
До речі, перед прем’єрою ми їздили на цвинтар, на могилу Олени Білеванцевої, щоб ніби вона нас благословила на гру. Ми були 29 червня на кладовищі Яцево, побачили розруху, яку там вороги вчинили.
Чи доповнюватимете виставу в майбутньому ще якимись сценами?
Я вважаю, що це повноцінна вистава. Вона достатньо сильна і потужна. Звісно, воєнна тематика ще буде, але то буде щось інакше. Бо для такої теми більше години часу не треба, оскільки людям важко сприймати і переживати, а акторам важко грати. Бо нас на сцені нас лише двоє – я і Люба. З нами тільки декорації і музика композитора Тараса Тарасенка з Любеча.
Чи показували «Рубікон» за межами Чернігова?
У нинішній час це дуже потрібна вистава і на початку жовтня ми хотіли везти її до Львова на міжнародний фестиваль «Золотий лев». Але наш художній керівник подумав і сказав, що правильніше буде повезти «Бравого вояку Швейка», останню виставу Геннадія Сергійовича Касьянова. А «Рубікон» львів’яни ще побачать.
І це вірне рішення, бо наша вистава про Швейка стала кращою на фестивалі.
Спілкувалась Ірина Осташко
