По-звірячому жорстоку та загарбницьку сутність росії нині вже побачив увесь світ. Між тим, руйнівну і підлу політику ця держава провадила постійно. Наприклад, сто років тому, у 1922 році, комуністична росія вкотре пограбувала Україну. Тоді накинули оком на церковні цінності.
Грабунок зачепив і Чернігівщину, яка здавна була духовним краєм із великою кількістю церков.
Приводом для початку кампанії став голод 1921 р. на півдні України, в Криму та Поволжі. Влада закликала «збирати» золото та срібло по церквах і купувати зерно для голодуючих.
За словами Максима Блакитного, заступника директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, кампанія з вилучення коштовностей охопила 12 повітів Чернігівської губернії, а саме: Борзенський, Глухівський, Городнянський, Козелецький, Конотопський, Кролевецький, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Остерський, Сосницький, Чернігівський і Шостенський. Стародубський, Новозибківський, Мглинський і Суразький повіти Чернігівщини з 1919 р. перебували в складі Гомельської губернії (надалі, у 1926 р., були введені до складу Брянської губернії РСФРР).
«Зважаючи на адмінподіл, на території Чернігівської губернії було приблизно до 770 церков. Більшість цінностей перебували в Чернігові, повітових центрах, монастирях, де було по кілька храмів. Були більш заможні й бідніші парафії. Тому кількість цінностей суттєво різнилася. Культові предмети також мали різний рівень художнього виконання, матеріальної вартості, історичного та культурного значення», – у коментарі для ЧЕline зазначив пан Максим.
Кампанія була ретельно спланована й підготовлена – ще з 1919 р. влада розпочала процес реєстрації релігійних громад, складалися й затверджувалися їхні статути, тривав облік церковного майна та цінностей, укладали договори оренди культових приміщень (між державою і громадою). Так, на Чернігівщині вже з літа 1921 р. почали проводити «інвентаризацію» церковного майна. Завдяки описам влада фактично мала реальну картину «скарбів», якими здебільшого володіли православні релігійні громади, хоча Церква й здійснювала оперативне управління цим майном.
«Окрім срібла, в церквах зберігалося церковне начиння з міді (мідні предмети, вкриті сріблом), мельхіору, олова, сталі, заліза. Доречно припустити, що проведення інвентаризації «церковного майна» було одним із основних завдань кампанії (чіткий облік). Інша її мета – банальний грабунок громад і населення, послаблення фінансових можливостей для ідеологічного впливу Церкви. По селах громади контролювали надходження або зміни церковного начиння. А в центрах єпархії (Чернігів) та монастирях повнота управління коштовностями належала Церкві. Невипадково ще з 1921 р. влада почала ліквідовувати саме монастирі та вилучати з них цінності. Ймовірно, сама кампанія стала можливою через те, що Церква мала доволі низький авторитет у суспільстві», – пояснює Максим Блакитний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни гатили з мінометів і ствольної артилерії по північних громадах Чернігівщини
Він розповів, що у березні 1922 р. на основі розпоряджень і постанов центральних органів окупаційної влади в Чернігові була створена особлива губернська комісія з вилучення цінностей. Голова – представник особкому (особливо уповноважений) Раднаркому завгубфінвідділу Л. Бенчин, члени: губвоєнком (начальник гарнізону Чернігова) А. Валишев, голова губчека Цигліс. Згодом до складу цієї комісії увійшли представники від музейних установ. У повітах мали бути негайно утворені аналогічні підкомісії з представників повітової влади (члени виконкому, фінансового відділу, політбюро, освіти, воєнком), які мали провести агіткампанію щодо допомоги «голодуючим» і розпочати вилучення цінностей із культових споруд. Звісно, що в пріоритеті були найбагатші храми та монастирі. У кожному повіті призначався уповноважений із вилучення, на селі утворювалися місцеві волосні комісії, які складалися з голів – волосного виконавчого комітету, комітету незаможних селян, сільради. Цінності мали доправляти до повітових фінвідділів, а уже потім, з охороною, до губфінвідділу. Фінансові відділи повітів отримали відповідну інструкцію щодо опису, охорони й транспортування цінних речей. Заміна коштовних речей харчами або грошима не допускалася. Це є ознакою того, що кампанія 1922 р. була цілеспрямованою операцією з вилучення цінностей із дорогоцінних металів.
Водночас влада цинічно збирала з населення й господарств продукти, грошовий податок для потреб голодуючих, заохочувала відрахування з заробітної плати.
«Масове вилучення цінностей у 1922 р. розпочалося від кінця березня в Чернігові, а від початку квітня – у 12 повітах губернії. Активна фаза кампанії в Чернігівській губернії тривала три місяці: з кінця березня – до початку липня.
25 березня 1922 р. можна вважати початком конфіскації коштовних предметів у Чернігові (зі Спасо-Преображенського і Боригослібського соборів, Троїцького монастиря та колишнього єпархіального магазину). Так, зі Спаського собору Чернігова забрали понад 112 кг срібла. Із Борисоглібського собору – два Євангелія в срібних окладах, 4 срібні чаші, 2 срібні хрести, 73 срібні лампади, дарохранильницю. Із магазину колишнього Єпархіального будинку – 20 срібних чаш, 54 срібні тарілки, 18 звіздиць, 18 лжиць, 2 срібні ризи з камінням, 5 срібних ковчегів, срібний личман з рубіном. У Троїцькому монастирі конфіскували: 2 золоті панагії з дорогоцінним камінням, 3 срібні панагії, один срібний посох, посох зі слонової кістки, срібну ризу з ікони св. Миколая, золочену срібну митру з дорогоцінним камінням, дві оксамитові митри з дорогоцінним камінням, одну дарохранильницю, 10 срібних лампад, срібне паникадило (вагою понад 10 кг), один срібний хрест, 6 срібних дискосів, 2 срібні тарелі (вага майже 3 кг), срібну дошку (4,5 кг) тощо»,- повідомив історик .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: База без вікон, тренери – в ЗСУ, діти – за кордоном: реалії чернігівських байдарників (Фото)
За його словами, основна частина кампанії по Чернігову була завершена наприкінці квітня 1922 р. Газета «Красное знамя» повідомляла, що:зі Спаського собору вилучили понад 154 кг срібла;з Борисоглібського собору забрали майже 74 кг срібла;з Троїцько-Іллінського монастиря – понад 1,3 кг золота й майже 65 кг срібла, 3 митри з дорогоцінним камінням;з Миколаївської церкви – біля 42 кг срібла;з Воздвиженської церкви – понад 25 кг срібла;з Єлецького монастиря – понад 15 кг срібла;з Воскресенської церкви – понад 10 кг срібла;з Вознесенської церкви – понад 9 кг срібла;з П’ятницької церкви – понад 7 кг срібла;з Катерининської церкви – понад 3 кг срібла;з Іллінської церкви – понад 3 кг срібла;з Казанської церкви – понад 1,8 кг срібла;з Петропавлівської церкви – понад 1,8 кг срібла;з Олександрівського костьолу – понад 1,3 кг срібла;з синагог Чернігова – майже 12 кг срібла. Такими публікаціями окупаційна злочинна влада ретельно документувала свої злочини.
Звісно, що цінності вилучалися і з сільських церков.
«На початку липня 1922 р. були підбиті підсумки кампанії з конфіскації церковних цінностей та коштовностей. На Чернігівщині вилучили й відправили до Москви: 4,5 кг золота, майже 5 т срібла, діамантів – 130 одиниць (47 каратів), 13 митр. Найбільше – у Чернігові (майже 2 кг золота, 680 кг срібла, діамантів – 42 карати, 11 митр), Ніжинському (понад 1000 кг срібла, одна митра), Глухівському (понад 600 кг срібла) і Борзенському повітах (580 кг срібла).
Центральна комісія з вилучення цінностей повідомила (на 25 червня 1922 р.), що по Україні було вилучено: майже 47 т срібла (46 753 кг, 10,5% зібрали на Чернігівщині), понад 50 кг золота, майже 1400 каратів діамантів.
На 1923 р. у кафедральних соборах, монастирях, костьолі Чернігова цінностей вже не було (виняток становив Борисоглібський собор)», – розповів Максим Блакитний.
Історик стверджує, що грабіжницька кампанія більшовицької окупаційної влади росії, проведена у 1922 р. на Чернігівщині, призвела до початку масового вилучення історичних, культурних та мистецьких цінностей. Ці предмети переважно належали громадам і тільки перебували в «управлінні» Церкви. Конфіскуючи коштовності, злочинна держава таким чином грабувала громади, які протягом кількох століть накопичували духовні та мистецькі скарби.Політика окупаційної влади нищила національне й культурне надбання українського народу ХVІІ – поч. ХХ ст. Утім, історики припускають, що після кампанії 1922 р. по церквах Чернігівщини ще залишалася значна кількість цінностей, загальну вагу яких, за мінімальною оцінкою, можна визначити в 10 т срібла.
Заходи з додаткового вилучення цінностей по Чернігівській губернії продовжилися навесні 1924 р., але вже без особливого розголосу. Із перервами вони тривали до 1930 р., коли розпочався процес масового закриття церков. За ці роки конфісковували ще наявні предмети з дорогоцінних.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Фото – Максим Блакитний
