Бунтівник і геніальний поет: Леоніду Тереховичу планують надати звання Почесного громадянина Сновської громади

Українська земля – колиска багатьох легендарних діячів. Один із них – Леонід Терхович – видатний поет-геній із села Кучинівка Сновської громади. Зазвичай у сильних особистостей – складний характер. Так і Терехович був запальним, часом навіть вибуховим, із загостреним відчуттям справедливості. Через це, а також через його літературний талант його боялась і ненавиділа тодішня влада. Тож усе життя генія було мукою, але недаремною та праведною.

Леонід Терехович – це український поет і дисидент. Людина, яка все життя боролася за справедливість. Саме про це і про власні відчуття – його поезія.

Частина віршів Тереховича стала одним із маркерів епохи, в якій він жив. А багато хто називає його променем світла у сутінках свого часу.

Свої перші вірші він почав писати у юності і їх публікували у тодішній районній газеті. На талант молодого поета звернув увагу головний редактор газети і навіть певною мірою протегував йому, дав позитивну характеристику, щоб він міг вступити на факультет журналістики. Але на додачу до важкого характеру Леонід мав дуже великі амбіції, тож сталося так, що його не захотіли бачити на цьому дуже ідеологічному факультеті, хоч на той час він і мав хорошу біографію.

І це дуже серйозно вплинуло на його подальшу долю.

«Його загострене відчуття справедливості призвело до першого конфлікту з владою, коли на посаді завідувача клубу рубав правду-матку про те, як відбувалися вибори. Влада інформувала, що проголосували понад 90% виборців, а Терехович казав, що ніхто взагалі не голосував, дільниці навіть не відкрили. Щоб заявити про таке в ті часи, потрібна була неабияка сміливість. Отримав термін за брехню проти радянської влади, відсидів, повернувся, але клеймо на все життя залишилося», – зазначає історик, директор Чернігівського регіонального центру підвищення кваліфікації Володимир Бойко.

Тюремне минуле перекреслило шлях Тереховича до кар’єри та можливість друкуватися, через що він дуже тяжко переживав.

Між тим, відсидка не заспокоїла Тереховича, він продовжував бути кісткою в горлі тодішньої радянської системи, бо вперто продовжував пошук правди, за що й платив високу ціну. За ним стежив КДБ, його боялися, ненавиділи, шукали зв’язки з дисидентами. А він їх не мав, бо за натурою – одинак. Він був людиною, яка мала сміливість і твердість характеру, аби заявляти про незгоду з тодішніми реаліями життя. Тож його намагалися знищити, стерти і розчавити.

Промовистий факт – Терехович не боявся оприлюднити події, які сталися в тогочасному Щорсі, хоча всі й так знали, що відбувалося, але мовчали.

«Був такий епізод, що перших осіб району залізничники сфотографували на цікавій вечірці, коли посадовці розпивали шампанське, використовуючи тіло офіціантки в місцевій їдальні. Але арештували Тереховича не за це. А за листа, якого він написав на радіо «Свобода», в якому виклав чергову проблему тодішнього радянського суспільства. Він мав ілюзії, що цей лист дійде до адресата. Листа, певна річ, перехопив КДБ. І цього разу Тереховича арештували на багато років. Після відсидки його ще запроторювали до психлікарні», – розповів Володимир Бойко.

На щастя, радянський період позаду, й імена справжніх патріотів України поступово набувають нового звучання, стають відомими людям. Зокрема, вагомий внесок у цю справу зробив Аркадій Натаріус, адже саме він почав вивчати і пропагувати творчість дисидента.

За словами Володимира Бойка, до відкриття літературного таланту Леоніда Тереховича доклав руку і Станіслав Реп’ях, український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч, літературний критик, перекладач, журналіст.

«Він писав, що тоталітарний режим трощив і плюндрував задиркуватого непослуха – обдарованого поета. За гостру критику влади, за вірші, які здавалися органам держбезпеки крамольними, за що його кілька разів запроторювали за ґрати. Не дай Боже такої уваги нікому», – розказує історик.

Леонід Терехович дожив до періоду незалежності України. Помер 22 серпня 1992 року. Але історія його смерті, як і життя – трагічна. Односельці запевняють, що його вбили служителі влади в погонах. Та добра пам’ять про Леоніда Тереховича не згасає. Про нього вже написано кілька книжок, знято фільм і навіть літературний конкурс носить його ім’я.

Та односельці, дослідники і патріотично налаштовані люди на цьому не зупиняються. Зокрема, на найближчій сесії в Сновській міськраді будуть розглядати питання щодо присвоєння Леоніду Тереховичу звання Почесного громадянина Сновської громади – посмертно. Ініціатор цього процесу – місцевий житель Павло Солодовник.

«Терехович – це феномен. Він жив у період радянського свавілля. Тоді думати інакше було небезпечно, а він відкрито виступав проти злочинної системи. Ще й нам спадок дорогоцінний залишив – свою творчість. Він був справжнім патріотом і мріяв про незалежну вільну від московського ярма Україну. Тому наш священний обов’язок – шанувати та пам’ятати Тереховича. Ще в студентські роки пропонував перейменувати одну з вулиць на його честь. Тоді сільська влада не захотіла цим займатися. Але зараз ситуація дещо змінилася, я став більш дотичним до цих процесів. Тому в Кучинівці обов’язково буде вулиця імені Леоніда Тереховича. Це та вулиця, на якій він жив. Процес на фінальній стадії», – зазначає Павло Солодовник.

Також ще до початку повномасштабного вторгнення місцевий житель зробив подання до Сновської міської ради на присвоєння Леоніду Тереховичу звання (посмертно) Почесного жителя громади.

«Я дякую всім, хто підтримав цю ідею. Приємно, що секретар міської ради Наталія Самойлова і депутат Ігор Батюк на рекомендаційній комісії щиро підтримали та відкрито заявили, що таких постатей, як Леонід Терехович, варто пам’ятати і шанувати. Також був здивований заявами деяких «персонажів», які висловили сумнів. Хочеться вірити в те, що це не проросійська риторика досі в головах. І все ж крапка має бути поставлена на черговій сесії. Тому я щиро сподіваюся на позитивний фінал і прошу депутатів підтримати цю ініціативу. Це буде важливий ідеологічний і патріотичний вчинок», – зазначає Павло Солодовник.

«Для Сновської громади і Кучинівки вшанування Леоніда Тереховича – це своєрідне брендування території. Терехович тягне на те, щоб називатися словом «бренд». Його доля і талант незвичні. Свої вірші і творчість він залишив нам у спадок. І спадщина ця надзвичайно колоритна і цікава. І завдяки Тереховичу також просуваються відомості про Кучинівку і Сновську громаду», – переконаний Володимир Бойко.

Схожі думки висловлюють інші історики.

«Леонід Терехович – це український патріот і борець, який виступав проти режиму, комуністичної влади. Пам’ять про нього була відновлена зусиллями наших місцевих чернігівських патріотів. Я вважаю, що присвоєння йому посмертно звання Почесного громадянина Сновської громади дуже потрібне і важливе», – зауважив Сергій Бутко, представник Українського інституту Національної пам’яті.

Тож нині слово – за сновськими депутатами. Адже нинішній час, коли Україна відстоює свою незалежність, є найкращим для відновлення історичної справедливості.

Ірина Осташко