Чернігів – історичне місто, з яким пов’язані багато видатних діячів і цікавих імен. Зокрема, на початку ХХ ст. сучасний мікрорайон П’ять кутів був хутором Ганжівщина, на якому жила родина нащадків козацької старшини – Ганжів.
«Спершу вони були представниками козацької старшини, а потім стали дворянами. У них був навіть свій герб, як заведено у дворян. Вони мали свій будинок і їм належали землі. Через це місцевість і отримала назву Ганжівщина.
На початку ХХ сторіччя представник їхньої родини Андрій Юхимович Ганжа, який був чиновником, вирішив безкоштовно передати ці землі Чернігову. Але з умовою, що вулиці, які будуть розбиті на цих землях, будуть названі на честь його дітей. Так з’явилися зокрема вулиця Оксенівська на честь Оксани, вулицю Романівську назвали на честь Романа, а Петрівську – на честь Петра, пізніше більшовики її перейменували на Петровського, а нині вона зветься Милорадовичів», – зазначає чернігівський історик Олександр Ясенчук.
Про Романа Ганжу залишив спогади історик і комісар Чернігівської губернії Дмитро Дорошенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Самостійна підготовка до теоретичного іспиту: впроваджують нову опцію для майбутніх чернігівських водіїв
Він писав, що Роман Ганжа був членом Центральної Ради часів Української революції, щоправда, від національних меншин. Адже спочатку він вважав себе не українцем, а росіянином. Був студентом Петербурзького університету і на початку ХХ століття був арештований за приналежність до соціал-демократичної організації і засланий на каторжні роботи до Сибіру. Він там пробув близько двох років, зумів втекти та дістався аж до Парижа, де спершу пішов працювати на фабрику простим робітником, а пізніше вступив до політехнікуму, який закінчив й отримав фах інженера. У Франції він прожив приблизно 10 років. Там і одружився з однією чернігівкою, яка приїхала до нього.
«Революція 1917 року дала йому змогу повернутися до Чернігова. Але повернувся він офранцуженим, розмовляв російською з явним французьким акцентом. Українському національному руху він був зовсім чужий, але співчував ідеї автономії України та написав брошуру під назвою «Автономія України», що була видана наприкінці літа 1917 року в Чернігові.
Потроху він дедалі більше цікавився українською справою, брав у людей українські книжки, почав розмовляти на українські теми, навіть у спілкуванні почав переходити на українську мову. Дуже вплинуло на нього те, що його рідний брат, офіцер російської імператорської армії Петро Ганжа, пішовши на Першу світову війну звичайним «русским человеком», а в полоні у німців, куди він потрапив, почав повертатися до свого українського коріння. І навіть листи додому почав писати українською. За спогадами чернігівців, Петро Ганжа був висококультурною людиною, але дуже нервовою, що пояснюється його тяжким минулим», – розповів Олександр Ясенчук.
Взагалі Петро Ганжа хоробро показав себе в боях із німцями під час Першої Світової війни, а коли потрапив у німецький полон, приєднався до українського гурту, із часом став одним із творців дивізії Сірожупанників, хоробро воював з ворогами Української держави. У 1919 р. очолив Повстанчий комітет, який планував виступ проти червоної Москви в Чернігові. У 1920 р. був арештований під час облави, за кілька років був амністований. У 30-х роках його знову арештували в Чернігові за фіктивною справою та розстріляли 17.09.1937 року. Похований він в Омську.
Зі встановленням радянської влади хутір Ганжівщина в Чернігові було перейменовано на Комуністичний хутір.
Ірина Осташко
Фото – зі сторінки Олександра Ясенчука у Фейсбуці
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
