Люди, які мають хобі, цікаві й позитивні. Навіть у нинішній непростий і сповнений різних труднощів час вони вміють знаходити години для приємного. Це захопливі екскурсії, рукоділля, живопис – загалом усе, що робить нас трішечки щасливішими.
Сьогоднішня розповідь – про чернігівку Марію Коробко, яка вже давно має хобі. Вона виготовляє різні вироби й прикраси з бісеру. Ця справа сповнює дівчину позитивними емоціями, а також допомагає розслабитися після активного трудового дня.
Маріє, пам’ятаєш, із чого почалося твоє захоплення?
Зі школи. Коли мені було років 8 чи 9, побачила на руці у старшокласниці браслетку з бісеру, яка мені дуже сподобалась.
Спершу намагалася самостійно збагнути: як же вона плететься. А потім набралася сміливості й запитала у дівчини. Відтоді й почалася моя «бісерна» історія.
Першими поціновувачами моєї творчості були батьки. Підтримували, хвалили навіть не дуже вдалі перші роботи. Для моїх робіт тато ніколи не шкодував жилки зі своїх рибальських запасів, а також давав дріт.
Що після браслетки було?
Взялася виготовляти квіточки. До того ж мені купили товстелезну книжку про рукоділля. У ній бісеру було відведено цілий розділ. Пам’ятаю, що та книга була моїм дитячим щастям.
Поступово я опановувала різні техніки плетіння. Нині мені подобається робити джгутики. Без візерунку вони значно простіші, а над тими, що з візерунками, доводиться поморочитися, бо якщо припуститися помилки при наборі бісеринок, то доведеться розпускати виріб і робити все заново.
Якщо маєш хобі з початкової школи, то, ймовірно, робіт назбиралося вже стільки, що їх нікуди дівати?
Насправді не дуже багато. Чимало перших робіт загубилося, багато зі зробленого подарувала друзям. Інколи подруги самі просили змайструвати їм деякі прикраси. Не відмовляла. На продаж нічого не роблю, мені ця справа просто подобається.
Для такого хобі, мабуть, потрібна посидючість?
Бажання та старанність потрібні. Дещо доводиться плести тонесеньким гачком. Але мене цим не злякаєш, бо хобі заспокоює й піднімає настрій, особливо, коли на душі чи надворі незатишно. Тоді сідаю й плету. За справою навіть не помічаю, як час минає, і погані думки зникають.
Щодня своєму хобі увагу приділяєш?
Ні. Останнім часом за плетіння взагалі нечасто сідаю. Це ж не робота, а справа для душі, коли випадає вільна хвилинка.
Бісероплетіння, мабуть, недешеве задоволення?
Так. Китайський бісер дешевий, а чеський – не дуже, бо суттєво якісніший. Надаю перевагу чеському. Щоправда, я не рахую, скільки щомісяця витрачаю грошей на своє захоплення. Працюю, коли в мене з’являються ідеї. Наразі плету на джгутик на морську тематику, щоб мати нову прикрасу, коли у відпустку поїду на море. Загалом на джгутик потрібно матеріалів на 100-200 гривень. Якщо маленький і однокольоровий, ймовірно, і 40 гривень вистачить на бісер. А ще потрібна фурнітура, нитки… То ще, можливо, стільки ж.
Звідки натхнення черпаєш, ідеї береш?
В інтернеті різних схем дуже багато, і в соцмережах є спільноти прихильників бісероплетіння. В них учасники виставляють фотографії своїх робіт, питають думку інших людей, дають слушні поради й таке інше. Оце саме там я побачила джгутик «Норвезькі зірки». Щоправда, там він був зроблений у синіх тонах, а мені захотілось мати яскравий, тож використала червоний, білий і чорний кольори.
Можливо самому вигадати якусь поробку чи без схеми не обійтись?
Квіточки можна самому вигадувати, які хочеш. А ось із джгутиками – складніше, бо на вироби з візеруночками потрібна схема. Сам їх не зробиш.
А ще я опанувала техніку верстатного плетіння, коли браслетки роблять на спеціальному верстаті. До речі, маю й саморобний верстатик.
У виставках якихось береш участь?
Ні, не маю такої мети. Я ж для себе працюю. Та бачила, що на «Алеї майстрів» багато подібних виробів виставляють. Але ці роботи або дорого коштують, тому їх ніхто не купує, або стільки, скільки коштували матеріали. Тож жодного сенсу продавати вироби не вбачаю.
Сама носиш власноруч виготовлені прикраси?
Інколи буває, що одягаю.
А приємно, коли бачиш, що подруги одягають прикраси чи браслетки, які ти їм подарувала?
Так приємно, що люди носять і їм подобається.
Що цікавенького ще плануєш зробити?
Після закінчення джгутика на морську тематику хочу сплести джгутик у маках. Щоправда, не знаю, скільки ці наміри чекатимуть свого втілення, але задум є. Якщо джгутик однокольоровий і простий, його можна зробити за кілька днів. А оце морський почала набирати, мабуть, минулого літа чи восени і досі плету. Я вже його другий раз набрала, бо довелося розпускати, адже при нанизуванні бісеринок на ниточку припустилася помилки. А тоді ще було, що нитку не ту вибрала, затовсту. Поки що все, як треба.
Коли отримуєш найбільше задоволення? У процесі роботи чи коли річ уже готова?
У процесі. Коли починаєш майструвати і бачиш перші елементи візерунку.
Так розумію, що в джгутиках із технікою не дуже поекспериментуєш. А кольори на свій смак вибрати можна?
Так. Але треба, щоб кольори перегукувалися. Річ, яку збираєшся зробити, треба уявити. Буває, що уявляєш і кажеш собі: «Має бути отакого кольору. А приходиш у магазин, бачиш силу-силенну різних пакетиків із бісером, а такого, як тобі треба, немає. І думаєш: «Це мені тепер вибирати з тих кольорів, які є?».
І часто так буває?
Майже завжди.
Бачу, тобі більше подобаються яскраві кольори?
Так. Мої улюблені кольори – червоний, фіолетовий, бузковий, ліловий. Думаю, в моїх роботах це помітно. Також сподіваюсь, що на джгутиках не зупинюсь і мене зацікавить щось далі. Ось групи в соцмережах додають натхнення. Бувало, що мені дещо не вдавалось. Я сфотографувала, виклала фото в групі – і дуже швидко отримала пораду від дівчат, у чому помилка.
Вишивати бісером не пробувала?
Саме бісером не пробувала, а просто вишивати мені не сподобалось. І на тому спроба закінчилась. Щоправда, колись мені мама накупила багато наборів для вишивання. То вони й донині лежать, ніхто ними не користується. Шити й вишивати – не моє.
Люди, які знають про твоє захоплення, дарують тобі бісер?
На щастя, ні. Мені до вподоби інші подарунки. Бісер купую сама і тільки тоді, коли вже знаю, що хочу з нього зробити.
Зараз батьки не кажуть: «Та не роби цих квіточок, уже ваз для них не вистачає»?
Ні, мама, навпаки, радіє, коли щось нове роблю. Розуміє, що це для мене своєрідний відпочинок. Радію, що маю улюблену справу. Тому й усім зичу знайти себе в захопленні, щоб воно радувало, коли потрібно, заспокоювало чи приносило задоволення. Не обов’язково це має бути бісер, для кожного щось своє, адже всі люди – різні.
