В Україні знову підвищують тарифи.
Основний закон не захищає українців від зубожіння.
Промови, купа аналітичних статей, заяв, викривань і привітань.
У день 20-річчя головного Закону країни говорили про те, як його осучаснити. Про повноваження гілок влади, про непрописану відповідальність президентів, про децентралізацію і місцеве самоврядування, судочинство, форму правління, статус Донбасу і ще багато чого.
На головне ж запитання, від якого залежить добробут українців, так ніхто і не відповів.
Що робити із соціальними статтями Основного Закону? Медицину залишати безкоштовною чи ні? І як щодо 48-ї статті про те, що «кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло»? Або стаття 44. «Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів».
Скільки разів у Федерації профспілок попереджали, що готові до страйку через низькі соцстандарти? Але не йшли на цей крок. Бо провести страйк в Україні дуже і дуже важко. Право є – реалізувати його майже неможливо.
Автори Конституції кажуть: неприпустимо змінювати Основний Закон у бік погіршення соціальних гарантій. Деякі «прогресивні» аналітики переконані: формулювання соціальних статей треба переглядати, бо держава їх все одно забезпечити не може! Будь-яка відповідь – розчаровує.
Перша – бо гарантії не працюють. Друга – бо робить людину ще беззахиснішою в Україні. До Майдану над змінами до Конституції працювала Конституційна асамблея під головуванням першого президента України Леоніда Кравчука.
Вдосконалювати Основний Закон заходилися і після Революції Гідності. Це важливий документ. Але важливіша реальність.
У Великій Британії живуть без Конституції. У Сполучених Штатах Конституція є. Їй 229 років, і в неї за весь час було внесено аж … 27 поправок. А отже, не доводиться вважати, що спосіб організації життя в країні детально прописаний в Основному Законі США.
Згадані країни – не ідеальні. Але вони сильні, і диктують свої умови світу, доказом чого є хоча б нещодавній референдум про вихід Британії із ЄС. Тож, може, і не варто намагатися прописати в Основному Законі все, що стосується організації життя в країні. Може, почати його правильно організовувати?
Ольга Ксьондз, журналіст
