Війна на Донбасі показала, що найважливішим родом зв’язку при веденні бойових дій у населених пунктах є радіозв’язок.
Тому, за досвідом ведення бойових дій, у населених пунктах були проведені великі зміни у армійській системі радіозв’язку. Найбільш масштабним проектом стала закупка польових короткохвильових радіостанцій Harris Falcon II та Falcon III американського виробництва. В військах їх усі звуть «харісонами» — мабуть, на честь відомого актора Харрісона Форда.
Falcon III коштує більше мільйона гривень, тому закуповують їх небагато, а ось «більш молодші» Falcon II у деяких підрозділах присутні аж до ротного рівня.
Для наших військових закупівля цих станцій – це великий прогрес, що виводить систему управління військами на новий рівень. Так, наприклад, уже зараз є можливість розгорнути захищену (алгоритм шифрування до АЕS-256 – це гарантована стійкість) та стійку до радіоелектронної боротьби (за рахунок псевдовипадкової перебудови робочої частоти) радіомережу.
Причому не тільки для голосового зв’язку, але й для передачі даних. Зокрема можливо організувати однорангову мережу, в якій немає вразливого центрального вузла і яка поєднуватиме станції на відстані десятки та сотні кілометрів. Хоча швидкість передачі даних буде невелика – до 120 кбіт/с, але цього вистачить для поштового сервера, що вміє маршрутизувати пошту між станціями, а також для програми Harris Tactical Chat, в якому можна обмінюватись текстовими повідомленнями в реальному часі.
Цікаво, що в нас ці радіостанції використовують не за основним призначенням – у США це польова «конячка», яку боєць-зв’язківець тягає з собою в рюкзаку, а нас це командно-штабна станція.
До речі, ефективність нової техніки вже оцінили бойовики на фронті – вони пропонують кілька десятків тисяч доларів за тушку «харісона»: після цього її, вочевидь, очікує препарування в підвалах якого-небудь Саратовського радіозаводу.
