В історії українського вертольотобудування залишився один апарат, який із повним правом може претендувати на звання першого українського вертольота. Причому побудований він був групою ентузіастів у провінційному місті Єнакієве на Донбасі.
На початку 1990-х у місті почав активно діяти конструктор-аматор Володимир Тимофійович Яковенко. У 1993 році йому вдалось зібрати кошти і команду з 10 осіб для побудови вертольота власної конструкції.
Апарат був побудований за рекордно короткі терміни – від креслення до першого польоту (лютий 1994 роки) минуло всього 8 місяців. Гвинтокрил отримав назву ВТ-1 (тобто В (ертолі) Т-1), і під цим іменем увійшов в історію незалежної України як перша українська розробка, яка підкорила небо.
Складали машину в приміщенні міського професійно-технічного училища № 44, про оренду якого вдалося домовитися, як кажуть, за знайомством. Однак будівля ПТУ для подібних дослідів не була пристосована, тому, наприклад, готовий апарат довелося витягувати через вікна спортзалу, попередньо демонтувавши склопакети. Це був легкий (400 кг) двомісний апарат напрочуд простої конструкції – розраховувати на більше в кустарних умовах було неможливо.
Жодного доходу від своєї діяльності авіаконструктори не мали, тому доводилося поєднувати роботу над гвинтокрилом із заробітками «на стороні». Хтось працював водієм, хтось – токарем на одній із міських шахт, хтось лагодив автомобілі в гаражах. Грошей катастрофічно не вистачало, доводилося звертатися по допомогу до всіх, хто міг надати посильну допомогу.
Спершу звернулися до влади міста й області, але там Яковенка ніхто не захотів і слухати. Не допомогло навіть знайомство з космонавтом Береговим, який високо цінував талант конструктора. Віктор Янукович, який у 90-х обіймав посаду губернатора Донецької області, теж не виказав інтересу до цього проекту.
Наприкінці 90-х єнакіївськими вертольотами (а на той час було зроблено ще дві машини удосконаленої конструкції) зацікавилися американці. Річ у тім, що на авіасалоні в Берліні Яковенко познайомився з Миколою Сікорським – сином творця вертольота Ігоря Сікорського, яких продовжував справу батька. І незабаром Яковенку запропонували переїхати в Сполучені Штати, однак на цю пропозицію Володимир Тимофійович відповів категоричною відмовою. Свій гвинтокрил він мріяв виготовляти тільки в Україні.
Потім був цілий період невдач — із ПТУ їх «попросили», бригаді довелося переїхати на околицю Єнакієвого – в мікрорайон Фільтрувальна, де вдалося орендувати напівпокинутий меблевий магазин. Там конструктори працювали до самого розпаду конструкторського бюро.
Пропрацювавши кілька років, конструкторське бюро Яковенка не витримало безгрошів’я і розвалилося після того, як колектив залишився без приміщення. Спонсори з Івано-Франківська запропонували конструкторам переїхати на роботу до Західної України. Частина людей погодилася на переїзд, але Яковенко не захотів. Трапився конфлікт, у результаті якого кілька інженерів покинули Єнакієве, прихопивши з собою деякі моделі і креслення.
Вертольоти після втрати приміщення стало банально ніде зберігати, а колектив залишився без засобів до існування.
Зрештою машини довелося перевезти на «Південмаш», до Дніпра, де пообіцяли допомогти з інвестиціями, але з якоїсь причини до реальних кроків так і не дійшло.
У 2006 році Володимир Яковенко переніс інфаркт і відійшов від справ. Розроблений ним проект четвертого вертольота ВТ-4 так і не був втілений у життя. А в 2009 році неординарний авіаконструктор помер. Так сумно закінчилась історія першого українського гвинтокрила.
