Ан-124 «Руслан» відомого конструктора Антонова сам по собі вже є унікальним літаком. На рахунку найбільшого у світі серійного транспортного літака велика кількість міжнародних рекордів за дальністю польоту та за масою піднятого вантажу. До появи Ан-225 «Мрія» «Руслан» залишався найгабаритнішим літаком у світі.
Однак мало кому відомо, що свого часу тривали активні роботи з розробки повноцінного двопалубного широкофюзеляжного авіалайнера на базі «Руслана».
Проектування літака під позначенням Ан-418 почалося в 1983 році. Планувалося, що новий літак, на відміну від Ан-124, отримає змінене крило, шасі та нові двигуни Д-18ТМ, а також головне – серйозно перероблений фюзеляж. У корпусі Ан-124 планували прибрати вантажні люки, спорудити вхідні двері, аварійні виходи, два ряди ілюмінаторів, розділити внутрішній простір на два пасажирські яруси та досягти всередині літака підвищення надлишкового тиску, необхідного для комфортного перебування пасажирів.
Таким чином пасажирський «Руслан» повинен був возити 690 пасажирів на відстань до 10 000 км або брати на борт 500-550 осіб і покривати відстань 12 – 13 тис. км. Літак фактично був аналогом західного «Боїнг» 747-400 і за характеристиками не поступався йому. А сама ідея широкофюзеляжного двопалубного лайнера на 20 років випереджала Airbus А380.
Але сталося так, що кінцевий момент конструювання лайнера якраз припав на період розпаду СРСР. Взятися самостійно за подібний масштабний проект «антонівці» не змогли, і в підсумку в 1993 році розробка Ан-418 була припинена, а потім і поготів заморожена. У результаті пасажирський «Руслан» так і залишився тільки на папері і в макетному вигляді.
Чому? Майбутнє літака було дуже туманним. Це пасажирський літак, який повинен був бути відпрацьований повністю перед передачею замовнику. Адже йому не вантажі возити, а людей. На тлі інших гравців «пасажирського ринку» антонівці відставали. А щоб довести машину «до пуття», треба було дуже багато сил. Щоб літак був не тільки на папері хороший, але й для пасажирів, авіакомпаній. А в 90-ті роки «нагнати і перегнати» за «свій рахунок» було нереально.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
То був літак АН218 і він вже починався в металі, але не витачало грошей і П.В.Балабуєв прийняв вірне ( не однозначне на той час) стратегічне рішення, перейти на проект АН140, чим врятував фірму АНТОНОВ від краху. Закуплених матеріалів вистачило на програму АН140, отримали досвід, потім був АН148 і таким чином до сьогодні в Україні є авіабудування. Якби зупинились на півдорозі з АН218 то….