Величезні чернігівські ліси завжди давали притулок численним бандитам і партизанам, особливо під час безвладдя.
Так було і на початку 1920-х років, коли ослаблена громадянською війною радянська влада ще не взяла під контроль околиці держави.
Сіверські ліси стали ареною дій банд і формувань найрізноманітніших напрямів і чисельності. У всіх на вустах були отамани брати Пруднікови, Ляшко-Савицький, Медведєв, Курлешко, Фіц.
Однак найбільш жорстокою була банда Івана Галака, яка діяла в Гомельському та Речицькому повітах Гомельської губернії, Городнянському та Ріпкинському повітах Чернігівської губернії.
Ватажок банди Іван Галак (Іван Олексійович Васильчиков) народився в селі Пилипча Ріпкинського повіту наприкінці 1890-х років (точна дата невідома). Сім’я була заможна, але, за деякими даними, не цуралася і конокрадства.
Із розпадом Російської імперії в 1918 році Іван зібрав банду, яка займалася грабежами та вбивствами. До початку 1920-х років вона налічувала 700-800 бойовиків при кулеметах і кінний загін у 60 шабель – на ті часи це була велика сила. Отаман часто розділяв своє воїнство по 20-30 козаків, які діяли окремо на величезній території.
16 квітня 1921 року Галак влаштовує погром у Василевичах, під час якого вбивали і 85-річних старих, і чотирирічних дітей. Під час нападу на пароплав у Радулі «галаківці» знищили 80 осіб, переважно мирних громадян. Під час нальоту на Ручаївку Речицького повіту було вирізано 40 єврейських сімей, а оскільки на той час сім’ї були багатодітними, то це становило понад 200 чоловік. Тут же Галак застосував нелюдську кару, що практикувалась поляками проти запорізьких козаків, — «на палю». За деякими даними, на його рахунку – тисячі життів ні в чому не винних людей…
Незабаром Галак оголосив себе командувачем Армії народного повстання. Отаман Галак був пов’язаний із зарубіжними структурами білогвардійської організації Бориса Савінкова, яку фінансували польська і французька розвідки.
Користуючись підтримкою частини місцевого населення, яке постраждало від продрозверстки і зловживань окремих представників влади, «галаківці» успішно вислизали від переслідування.
Однак коли проти них були кинуті сили армії і ЧеКа, то дні їх були злічені. У банду Галака був закинутий агент Гомельської Губчека Федір Гончаров, який 3 липня 1921 року на ночівлі поставив крапку у кривавій біографії Івана Галака. На чолі угруповання залишався колишній жандарм Ходько, але і його в 1922 році спіткала схожа доля.
У 1922 році проти залишків банди була кинута 11-та кавалерійська дивізія зі складу Першої Кінної армії Семена Будьонного. Червона кіннота заблокувала та знищила остатки бандформування в районі болота Замглай.
Дуже цікава історія з місцем поховання отамана. Вважається, що він похований у селі Пилипча, де існує і могила. Однак один із місцевих краєзнавців – Олександр Ясенчук – свого часу оприлюднив дуже цікавий документ від 1935 року – записку на ім’я секретаря Чернігівського обкому КП(б)У:
«Цілком таємно.
Під час мого перебування в Ріпкинському районі 19-20.08. директор МТС тов. Малишко мені розповів, що отаман банди Галак, який оперував у Ріпкинському районі кілька років та вважався потім убитим, живий, працює десь на заводі під іншим прізвищем і що замість нього вбитий інший громадянин, схожий на нього.
Посилаючись на приховані, але завзяті розмови з боку окремих громадян із цього питання, він заявив мені, що ця справа надзвичайно серйозна, має під собою ґрунт, і точну адресу Галака може вказати тільки один чоловік — Нечай Андрій — голова Дубов’язівського райвиконкому, колишній активний «галаківець».
Подробиці цієї справи, як розповіли мені, такі: в день вбивства Галак таємно забрав одного єврея з Любеча, надзвичайно схожого на отамана, одягнув його в той самий костюм, який носив сам, ввечері вбив його, відрубавши голову, і відразу ж закопав його. Сам Галак утік. Через два тижні могилу відкрила міліція, і рідні Галака його «впізнали».
У зв’язку з цим я додатково дізнався, що колишня жінка Галака живе в райцентрі Ріпки, арештованим НКВС «галаківцям» і досі носить передачі в камери, дочка Галака навчається десь в інституті, але ніхто не знає точної адреси.
У Ріпкинському районі живуть ще три брати – бандити Галака. Мною про це повідомлено тільки секретарю Ріпкинської партійної організації і начальнику НКВС із пропозицією запропонувати директору МТС написати про це заяву на конкретних осіб, які повідомили йому цю інформацію, з метою належної перевірки цього питання. Окрім того, треба взяти під особливий контроль сім’ю Галака, з’ясувати місце навчання його дочки. Про це все доводжу до вашого відома.
Баскін».
Але, швидше за все, це легенди, які завжди супроводжують смерть відомих людей.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
