Чернігівський колегіум — один із найстаріших середніх навчальних закладів в Україні.
Він був започаткований у період стабілізації козацької держави за часів гетьмана І.С. Мазепи.
Біля витоків колегіуму стояв Лазар Баранович – колишній ректор Києво-Могилянської академії, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, видатний релігійний, культурний діяч, відомий письменник і поет. Він заснував друкарню та школу, перетворивши Чернігів на значний просвітницько-культурний центр України.
Після смерті Лазаря Барановича його справу зі створення навчального закладу вищого типу продовжив чернігівський архієпископ Іоанн Максимович. У період 1700 – 1705 рр. Іоан за підтримки та фінансування гетьмана Івана Мазепи об’єднав школи Лазаря Барановича в один навчальний заклад – колегіум.
За кошти Мазепи було збудовано корпус колегіуму з навчальними класами, дзвіницею, трапезною та службами, що був одним із найвизначніших досягнень архітектури України того часу. Чернігівський колегіум поряд із Києво-Могилянською академією та Харківським колегіумом був одним із визначних осередків просвіти і культури XVIII ст. в Україні.
Процес становлення Чернігівського колегіуму як навчального закладу тривав кілька років, бо в колегіумах панувала класна, а не предметна система викладання предметів: коли один учитель навчав всіх дисциплін і разом зі своїм класом поступово переходив від нижчого до вищого курсу. У колегіумі було чотири класи: три граматичні й один клас поетики.
Найпопулярнішим курсом у Чернігівському колегіумі став курс риторики. Саме ця дисципліна була покликана навчити студентів основ красномовства, комунікативної культури мовлення та використання мовних норм у процесі спілкування. Наступним курсом після риторики була запроваджена філософія.
Принципи організації, обсяг і зміст навчальних програм у Чернігівському колегіумі були подібні до польських, західноєвропейських колегіумів (академій). Викладання предметів велося латинською мовою, що вивчалася в нижчих 4-х граматичних класах.
Вивчення латини потребувало певної підготовки, тому до колегіуму приймали учнів, які вміли вже читати та писати рідною мовою. Навіть в указі чернігівської консисторії 1742 р. зазначалося, що священнослужителі зобов’язані навчати своїх дітей удома «простого русского писання», і вказувалося, чого саме треба навчати дітей і з якого віку.
Чернігівський колегіум належить до перших навчальних закладів, що випускали педагогів. Він став однією із провідних духовних шкіл на українських землях. Колегіум здобув неабияку популярність не лише на місцевому рівні, але й за межами своєї території.
Починаючи з другої половини ХVІІІ ст., у зв’язку з наступом імперської політики посилюється тенденція до перетворення колегіуму на духовний заклад.
Колегіум у 1786 р. було реорганізовано в семінарію – становий заклад для підготовки освічених кадрів духовенства.
Поступово семінарія перетворилася на солідний навчальний заклад. З’явився музей церковної старовини, була утворена церковно-археологічна комісія.
Семінарія проіснувала до 1917 року. Значна частина її викладачів і вихованців знайшла собі місце в учительському інституті, на базі якого згодом у 1998 році був створений Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, якому в 2010 році було надано статус національного.
