Псевдоекстрасенсорика, або Чому дурні? Бо бідні…

Упродовж останніх років, навіть уже не одного десятка, мода на усіляких віщунів, екстрасенсів і різноманітні поради, як розбагатіти, стати успішним, вдало вискочити заміж, не втрачають своєї популярності.

Звісно, немає нічого поганого в тому, що люди хочуть бути щасливішими. Ось тільки на думку чомусь не спадає жоден приклад, коли хтось здобув оте омріяне щастя після того, як прочитав брошуру з порадами чи сходив до ворожки. Адже читання й сподівання – це добре, але, як кажуть, під лежачий камінь вода не тече…

Невигадана історія. Якось до редакції одного чернігівського періодичного видання зателефонувала жіночка. І гнівним голосом обурилася: «Я отримала новий номер газети, але там немає гороскопа. Тож як мені тепер жити цей тиждень?».

Запитання неабияк шокувало не тільки людину, яка зняла слухавку, а й увесь колектив.

Читачці відповіли щось на зразок: не переймайтеся, мовляв, усе буде добре. І пообіцяли, що у наступному номері гороскоп неодмінно буде…

Одна знайома повсякчас скаржиться на життя. Мовляв, у дитинстві довелося складно, родина була велика, тому інколи в сім’ї бракувало грошей на потрібні речі, одяг, відпочинок тощо. Водночас старшій доньці довелося глядіти молодших братів і сетер, бігати в магазин, готувати їжу, виконувати хатню роботу і ще в підлітковому віці влаштуватися на роботу. Що корисного в цей час для сім’ї робили батьки – хтозна.

Минув час, діти виросли, а ситуація в родині, на жаль, не змінилася. І досі працює тільки старша сестра. Дорослі дядьки вже багато років лише протирають штани вдома чи поза його межами, адже трудитися на ринку чи стати робітником – соромно, хтось із знайомих іще побачить, вчитися пізно та й немає особливого бажання, а в директори чи президенти чомусь ніхто не запрошує. До речі, працювати на землі теж непрестижно.

Інший приклад. Родина з уже двома дорослими дітьми багато років тулиться в малесенькій квартирці з житловою кімнатою на 12 метрів. При цьому, окрім нарікань, як тяжко жити, ніхто реальних кроків для покращення становища не робить, і, схоже, що робити не збирається. Бо всі 20 з гаком років у квартирі жодного разу не робився хоча б косметичний ремонт. А гроші, які родина має, витрачаються на різні витребеньки – айфони, модний одяг, поїздки хтозна-куди, походи в кафе, часті бенкетування, бо, мовляв, навіщо взагалі жити, якщо не купити до столу найкращої ковбаси та різних делікатесів. Але родина живе з мрією, що колись таки матиме просторе житло…

Переконана, що таких прикладів кожен може навести безліч. На жаль, людей, які марять комфортним життям, але для цього і палець об палець не вдарять, хоч греблю гати.

Один знайомий якось сказав: «Хочу бути начальником, бо вони нічого не роблять». Звісно, в кожному жарті є частка правди. Але у керівника, в чиє крісло хоче сісти хлопчина, за плечима дві освіти, він вільно володіє іноземною мовою і повсякчас вчиться чогось нового. А в автівці їздить і свій будинок має, бо зранку і до пізньої ночі «пропадає» на роботі, щось впроваджує, експериментує, налагоджує зв’язки, ризикує, бере на себе відповідальність. Одним словом «крутиться», а не протирає штани на дивані, заздрить чи роками мріє про краще майбутнє.

Є багато людей, які вважають, що їх зурочили, що їм катастрофічно не щастить і що нарешті хтось (екстрасенс чи психолог) допоможе та врятує від безвиході. Можливо, на когось темні сили і мають вплив, не буду з цим сперечатися, але суттєвий відсоток людей, які про щось мріють, але нічого для втілення мрії не роблять, – звичайнісінькі ледарі. Бо ні психолог, ні екстрасенс, ані будь-який інший гуру не вирішить проблему замість свого клієнта – не проживе чужого життя і не буде замість когось здобувати освіту чи ходити на роботу.

Приміром, щоб мати хорошу фігуру, треба докласти зусиль. Інколи відмовити собі в чомусь смачненькому. Суттєво тяжче зважитися на заняття спортом і на здоровий спосіб життя.

Так і в роботі, на яку, до речі, треба вчасно приходити та віддавати часточку себе. А як інакше? І це ще не все. Щоб взяли на омріяну посаду, потрібна відповідна освіта, що теж дається нелегко, якщо, звісно, вчитися як треба.

Більше того, працювати в цьому житті треба над усім – стосунками, кар’єрою, здоров’ям… І часто через «не хочу» чи «не можу».

Звісно, є й інші приклади, коли у людей від народження уже все є, і їм не треба докладати зусиль. То вже інша історія.

Наразі йдеться про тих, кому з цим поталанило менше. Хоча, хтозна, можливо, і більше. Бо історій про мажорів, які мали все, але змарнували життя, теж вистачає.

Як кажуть, кожен коваль свого щастя. Тому відповідальність за своє життя несемо самі, а не віщуни, психологи, астрологи чи провидці. Ось тільки відповідальність ця теж індивідуальна. У когось вона проявляється в постійному скигленні та бідканні «як усе погано», а в когось – у праці й наполегливості навіть після невдачі чи падіння.

Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.