Бебі-бум, брава «Муніципальна варта» і туристичні принади: дещо з життя Козелецької громади

Козелецька громада, до якої завели журналістські стежки завдяки «Центру розвитку місцевого самоврядування» в Чернігівській області, доволі цікава і своєрідна. За площею вона велика, проте деякі села, що входять до складу цієї ОТГ, поступово перетворюються на хутори із кількома жителями поважного віку.

А ось у Козельці все навпаки: спостерігається сплеск народжуваності, через що черга до дитсадків збільшується. Це один із позитивів географічної наближеності до столиці. Та від сусідства з Київщиною – не лише суцільні плюси.

Козелецька громада днем свого народження вважає 17 травня 2017 року. Нині до її складу входять 14 сільських рад й одна селищна. Щоправда, орієнтовно у квітні–травні вона має стати більшою, адже передбачається приєднання ще шести сільських рад.

Козелецький селищний голова Олена Дмитренко не лише запевнила, а й навела журналістам приклади, що від об’єднання громада тільки виграла.

«Села мають відчувати, що в старостатах відбуваються зміни на краще. Зокрема, з’являється освітлення, де від часів Радянського Союзу його не було, ремонтують дороги, стають доступнішими інші послуги», – зазначила Олена Дмитренко.

За її словами, у громаді затверджено 14 програм, більшість із них спрямована на соціально-економічний розвиток.

«Запрацювала програма із заохочення збільшення народжуваності дітей, згідно з якою молоді матусі, які зареєстровані та проживають у громаді, отримують додатково три тисячі гривень на потреби немовляти. Перевагами цієї програми скористалися вже 37 жінок. Загалом виплачено 111 тисяч гривен.

Прийнята програма оздоровлення та відпочинку дітей, відповідно до якої на морі вже побували 60 школярів. Виділяємо допомогу на лікування та покращення соціально-побутових умов. Її отримали 166 осіб. Працює у нас і ЦНАП, який надає понад 100 послуг», – розповідає голова громади.

Після об’єднання у громаді зросли доходи. У 2018 році до бюджету селищної ради надійшли 128 мільйонів гривень. Тож вдалося здійснити закупівлі, про які раніше і мріяти навіть не наважувалися – 2 автобуси, екскаватор, трактор і автопідйомник. На понад п’ять мільйонів гривень.

Забули згадати про ще одну особливість Козелецької ОТГ – велику кількість дачників. На перший погляд, добре, що бездоглядних хат у селищі практично немає. А з іншого – дачники не думають про розвиток громади і навіть виступають проти організації виробництв у селах. Мовляв, хочуть дихати свіжим повітрям, а не промисловим.

Бебі-бум по-козелецьки

На щастя, діти у Козельцькій громаді народжуються, наприклад, торік понад 200 немовлят. Тож віддати дитину на виховання у дитсадок не так уже й просто. Існує черга із сотні осіб, і останнім часом вона навіть збільшується. Та торік у громаді частково вдалося вирішити це питання – створили філію дитсадка № 1 із двох груп в адаптованому приміщенні, де раніше розміщувалася бібліотека гімназії.

«На жаль, інших вільних приміщень у комунальній власності немає. А в згаданому зробили якісний ремонт, завезли нові меблі і відкрили дві додаткові групи для 42 дітей», – розповіла Олена Дмитренко.

До речі, новий дитсадок у громаді навряд чи будуватимуть, але від ідеї відкриття додаткових груп ніхто відмовлятися не збирається. Бо кожне третє звернення до селищної ради саме з цього приводу.

Унікальний центр реабілітації особливих дітей

Козелецька ОТГ унікальна тим, що на її території діє Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю, який громада вже забрала на свій баланс. І кардинальні зміни не забарилися. В приміщенні Центру встановили кондиціонер, відремонтували опалювальну систему, поклали лінолеум у коридорі, поклеїли нові шпалери в їдальні та закупили вогнегасники.

«Коли були при райдержадміністрації, центр отримував фінансування лише на заробітну плату, комунальні послуги та харчування. Підвезення дітей не забезпечували. Це робилося за спонсорські кошти та батьківські. До того ж, повсякчас змушені були шукати спонсорів, аби якось виживати. Коли перейшли в ОТГ, фінансування суттєво збільшилось, і заробітна плата у працівників хороша стала. Також діти в рамках реабілітації брали участь у багатьох заходах у різних куточках області, що дуже важливо для соціалізації», – розповіла директор центру Лілія Квітко.

До речі, в центрі працює фахова команда спеціалістів, які щодня допомагають дітям з особливими потребами стати повноцінними членами суспільства та зігрівають їх теплом своїх душ і сердець.

Про муніципальних патрульних

Уже згадана близькість до Києва і центральної траси не кращим чином впливає на криміногенну ситуацію в громаді. Через економічну нестабільність у державі до Козельця переїжджають незаможні та проблемні люди зі столиці. А буває, що у селах, особливо віддалених, крадії грабують хати. У таких випадках місцеві телефонують до полії або звертаються до місцевої «Муніципальної варти», створеної за прикладом чернігівської. До речі, в інших громадах такої служби взагалі немає.

Щоправда, вона не наділена повноваженнями переслідувати чи затримувати злочинців, але з поліцією співпрацює. Журналістам розповіли, що була ситуація, коли в Козельці вбивали людину і лише завдяки втручанню «Муніципальної варти» вона залишилась жива. Також зусиллями цієї служби вдалося ліквідувати стихійний ринок у селищі. Нині ринкова торгівля відбувається цивілізовано.

Соціальні працівники, а це здебільшого жінки, до проблемних родин без представників «Муніципальної варти» вже не їздять. Бо буває, що неадекватні батьки, в яких вилучають дітей, кидаються на представників соціальних служб із різними предметами.

Загалом же компетенція «Муніципальної варти» – контроль за правопорядком і благоустроєм в ОТГ.

«Муніципальну варту» Козелецької громади очолює Сергій Стасевич. Усі працівники цієї служби – це учасники АТО, причому не місцеві. Ймовірно, щоб не виникало конфлікту інтересів.

Туристичні перлинки

Суттєву ставку громада робить на розвиток туризму. Адже подивитися тут дійсно є на що. Тож чому б і не заробляти гроші на місцевих культурних та архітектурних принадах? Їх, до речі, показали журналістам. Відвідали козелецький Музей історії ткацтва Чернігівщини, побачили Собор Різдва Богородиці та цікавинку Козельця – дерев’яну скульптуру козла, порівняли козелецький музей із калитянським, приватним музеєм-виставкою родини Міклухо-Маклай «Чернігівщина – подорож крізь віки». Розповідати про побачене і почуте можна довго. Вражень та отриманої інформації вистачить на окрему розповідь.

Як бачимо, Козелецька ОТГ зі своїм особливим колоритом живе і розвивається. Щоправда, як і у багатьох громад, тут не все оптимістично і є свої проблеми, які селяни повсякчас порушують на сходах. Це погані дороги, кусючі тарифи, недолуга поштова реформа, відсутність вуличного освітлення.

Турбот багато, і зрозуміло, що вирішення багатьох – не в компетенції громади. Та й усі справи за півтора року не переробиш. Головне, що є бажання змінювати ситуацію на краще і що позитивні зміни, хоч і маленькими кроками, але відбуваються в кожному населеному пункті ОТГ. Бо на практиці вже доведено, що майбутнє – за сильними й успішними громадами.

Ірина Осташко