Саме під час президентства Віктора Януковича Борис Кауфман із одеського бізнесмена перетворився на олігарха загальнонаціонального масштабу.
Про це йдеться у численних журналістських розслідуваннях Бігус-інфо, Руху Чесно, Української правди, Цензора, Економічної правди і т.д.
Влітку 2011 року Одеська міська рада створила на базі міського аеропорту нове підприємство, контрольний пакет якого — 75% — перейшов у власність приватної компанії, пов’язаної з Кауфманом та Олександром Грановським. Основною умовою угоди була реконструкція аеропорту. Однак власних коштів олігархи на проєкт не виділили, одразу ж почавши шукати зовнішні джерела фінансування.
У 2013 році вони отримали кредит у розмірі 30 мільйонів гривень від державного «Укрексімбанку» під державні гарантії, а згодом — додаткові держгарантії на весь обсяг робіт із реконструкції, затверджені урядом Миколи Азарова.
Згідно з даними із записника охоронця Януковича Костянтина Кобзаря, опублікованого «Українською правдою», у той період Кауфман просив про особисту зустріч із президентом, щоб «доповісти й привітати».
Невдовзі після цього люди, пов’язані зі структурами Кауфмана, зайняли керівні посади у двох найбільших аеропортах країни — «Борисполі» та Сімферополі.
Багато ЗМІ називали Кауфмана другом старшого сина Януковича, Олександра. Наприклад, 20 квітня 2011 року журналіст Сергій Лещенко зафіксував його візит до парламенту для зустрічі з Олександром Януковичем. Вірогідно, їхня розмова стосувалася не яхт чи футболу — ділові зв’язки Кауфмана із «Сім’єю» Януковича були такими ж міцними, як і особисті стосунки.
Після втечі Віктора Януковича Борис Кауфман зберіг зв’язки із «Сім’єю». За даними ЗМІ, з лютого по червень 2014 року одеський олігарх щонайменше сім разів літав до Москви з аеропорту «Жуляни». Повідомляється, що в російській столиці він міг зустрічатися з Олександром Януковичем.
Корупційна схема із заволодіння аеропортом «Одеса»
Як вже згадувалося, у 2011 році Борис Кауфман та його партнер Грановський отримали від Одеської міської ради дозвіл на реконструкцію аеропорту. Олексій Костусєв (на той час мер Одеси) заключив з Кауфманов корупційну угоду, та отримав великий відкат від цієї справи.
Важливо підкреслити, що міжнародний аеропорт «Одеса» має стратегічне значення. Проте дозвіл на реконструкцію відкрив Кауфману та Грановському шлях до його приватизації. У результаті державі залишилося лише 25% акцій цього підприємства.
Схвалення депутатів Одеської міської ради на створення спільного підприємства з приватним партнером забезпечив все той же міський голова Олексій Костусєв. За неофіційними даними, він зараз перебуває в розшуку та проживає на півночі Африки. Костусєв переконав депутатів, що інвестори планують вкласти значні кошти в розвиток аеропорту. Ба більше, він вдався до службового підроблення, що дозволило підконтрольному товариству з обмеженою відповідальністю створити спільне підприємство з містом, обійшовши конкурсні процедури. Згодом цей епізод став часткою кримінальної справи щодо аеропорту.
Важливо зазначити, що майно аеропорту «Одеса», передане в спільне користування, не підлягало приватизації, оскільки мало статус стратегічного об’єкта, який забезпечує виконання функцій прикордонного та митного контролю. Із 2488 одиниць основних засобів 535 були аеродромними об’єктами, необхідними для безпеки польотів, і не могли бути відчужені.
Згідно з угодою, інвестори зобов’язалися внести в статутний капітал 355 млн грн, побудувати новий термінал та злітно-посадкову смугу. Однак значна частина коштів, внесених у статутний капітал, була заблокована банком через заставу, накладену учасниками схеми, і фактично виявилася недоступною для використання. Новий термінал був побудований за рахунок кредиту, взятого під заставу майнового комплексу аеропорту, а будівництво злітно-посадкової смуги навіть не розпочалося, зазначають у НАБУ. Корупційний шлях Кауфмана продовжувався тв вперся в НАБУ.
За даними НАБУ, у результаті реалізації цієї схеми учасники заволоділи майном аеропорту на суму 118 млн грн і отримали доходи від його діяльності на суму понад 2,5 млрд грн.
У 2013 році керівником Одеського аеропорту став Сурен Сарданян — маловідома постать, але пов’язана з тодішнім віцепрем’єром Олександром Вілкулом.
Через місяць після призначення Сарданяна державний «Укрексімбанк» видав аеропорту кредит у розмірі 30 млн доларів під державні гарантії. У підсумку борг фактично довелося повертати за рахунок платників податків.
Незабаром аеропорт знову заявив про необхідність реконструкції. Переможцем тендерного конкурсу стала одна з компаній, афілійованих із Кауфманом і Грановським. На реконструкцію було виділено 1,63 млрд грн.
З приходом нової влади прокуратура Одеської області намагалася оскаржити тендер, однак Кауфман вирішив цю проблему за допомогою одного візиту до адміністрації президента Петра Порошенка. Там він провів переговори зі своїм давнім знайомим Борисом Ложкіним, у якого кілька років тому купив журнал «Фокус». Тобто корупційна складова зіграла свою роль.
Борис Ложкін і Петро Порошенко
Після цього візиту прокуратура програла суд проти «Спецрембуду» і навіть відмовилася подавати апеляцію. Цікаво, скільки ж коштувало вирішення цієї проблеми тандему Кауфман-Грановський. З огляду на репутацію Бориса Ложкіна та його махінації, сума явно була чималою. Що відбувалося під час суду щодо тендера (простими словами від «АРГУМЕНТ»):
Розграбування «Чорномортехфлоту»
Кауфман, Грановський та Амелін, яких називали «фінансовими гаманцями Сім’ї Януковича» і які були пов’язані з банками ПАТ «Платинум Банк» та ПАТ «Фінбанк» (підозрюваними у фінансуванні сепаратистських рухів в Україні), у 2009 році приватизували найбільшу днопоглиблювальну компанію «Чорномортехфлот» в Одесі. На базі підприємства, до складу якого входило близько 70 суден, було створено ПАТ «Чорномортехфлот».
З 2009 по 2012 роки компанія отримала понад 350 мільйонів гривень на днопоглиблювальні роботи. Однак, попри багатомільярдні державні та закордонні замовлення, вже у 2012 році підприємство опинилося на межі банкрутства. А гроші які надавались банками як кредит, дуже швидко кудись зникли.
Банківськи афери Кауфмана
Борис Кауфман був акціонером і головою наглядової ради ПАТ «Фінбанк», який станом на 1 липня 2014 року посідав 50-те місце серед 173 банків України із загальними активами в 3,223 млрд грн. Проте 1 жовтня 2014 року він продав свій пакет акцій. Уже 3 січня 2019 року «Фінбанк» було ліквідовано Фондом гарантування вкладів.
У 2014 році вкладники «Фінбанку» зіткнулися з неможливістю отримати свої депозити. Керівник одеського відділення банку пояснив, що фінансові операції тимчасово припинені у зв’язку з процесом злиття з «Platinum Bank», який також перебував під контролем Кауфмана.
Раніше у ЗМІ з’явилася інформація про те, що «Фінбанк» і «Platinum Bank» продовжували фінансувати «Сім’ю» Януковича та сепаратистські угруповання.
В результаті перевірок було встановлено, що обидва банки провели 27 транзакцій, перевівши кошти з України в офшорні зони. Загальна сума переведених коштів склала 6,5 млрд доларів США. За оцінками експертів, ці операції зробили «Фінбанк» і «Platinum Bank» одними з найбільш збиткових у країні, із загальним дефіцитом, що перевищував 60 млн доларів. І як з попереднім бізнесом, гроші зникли безслідно на офшори.
У цей же період Кауфман, діючи від імені «Platinum Bank», намагався придбати банк «Михайлівський» незадовго до його банкрутства. Однак угода була зірвана правоохоронними органами. Існують підстави вважати, що залишки коштів «Михайлівського» могли б допомогти стабілізувати фінансовий стан «Platinum Bank».
Після краху «Platinum Bank» у 2018 році Кауфман спробував заволодіти будівлею, в якій раніше знаходився банк. Ця будівля, розташована в центрі Одеси, має площу понад 11 тисяч м², а її вартість перевищує 100 млн грн. Правоохоронні органи виявили факт незаконної спроби перепродажу цієї нерухомості.
Інвестиція в спорт чи стратегічний хід?
Купівля «Чорноморця» наприкінці 2021 року, також могла стати частиною стратегії Бориса Кауфмана для зміцнення свого впливу в Одесі. Місто давно асоціюється з його бізнес-інтересами — від готелів до контролю над важливими інфраструктурними об’єктами. У володінні клубом він міг бачити спосіб посилити зв’язки з місцевою владою, бізнес-колами та фанатською спільнотою.
За даними місцевих ЗМІ, Кауфман та Олександр Грановський стали генеральними партнерами одеського клубу через компанію Vertex United.
На початок 2022 року серед офіційних власників цієї компанії був зазначений лише Борис Кауфман.
Король тютюнового ринку
Український ринок тютюнових виробів фактично монополізований компанією «Тедіс Україна», яку контролює Борис Кауфман. За повідомленнями ЗМІ, значна частина доходів з кожної проданої пачки сигарет спрямовується на хабарі представникам судової системи, правоохоронних органів та високопосадовцям.
Нещодавно Кауфман розширив свій бізнес, придбавши Волинську тютюнову фабрику — ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК». За даними джерел, сума угоди склала 8 мільйонів доларів, повідомляє видання КП.
Ця угода може свідчити про те, що бізнес Бориса Кауфмана більше не обмежується лише дистрибуцією тютюнової продукції — тепер він займатиметься і її виробництвом. Таким чином, усі ключові етапи — від виробництва до логістики та продажів — будуть зосереджені в межах однієї бізнес-групи.
При цьому походження цієї групи все ще викликає питання через її зв’язки з російським капіталом.
Tedis Ukraine та зв’язок із російським капіталом
Компанія Tedis Ukraine отримала монопольне становище на ринку саме в період президентства Віктора Януковича. Тоді вона називалася «Мегаполіс-Україна» і була українським підрозділом російського холдингу «Мегаполіс», що належав олігарху Ігорю Кесаєву.
Кесаєв відомий не лише як тютюновий магнат, а й як власник двох російських підприємств, що виробляють озброєння для окупаційної армії Росії:
- Ковровський механічний завод (КМЗ)
- Завод імені Дегтярьова
Однак Генеральна прокуратура України не вбачає у цьому порушення статті 111 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за співпрацю з державою-агресором.
Чому правоохоронна система закриває очі?
Причина очевидна — 💰.
За інформацією від інсайдерів, Борис Кауфман та його партнер Костін, як «підприємливі» люди, завжди знаходять спільну мову з представниками прокуратури. Все вирішується фінансовими питаннями — 500 тисяч або навіть мільйон доларів, і «проблема» зникає.
Захоплення тютюнового ринку
Формування монополії супроводжується зачисткою ринку від конкурентів. Це включає:
- Довготривалі обшуки на фабриках конкурентів.
- Блокування їхньої діяльності силовими структурами.
Наприклад, Бюро економічної безпеки на три місяці призупинило роботу Винниківської тютюнової фабрики у Львові.
Ці заходи виглядають як підготовка до запуску нового бізнесу Кауфмана, з витісненням конкурентів.
Повернення монопольного становища
Придбання «Волиньтабак» повертає Борису Кауфману монополію на тютюновому ринку. Його компанія DL Solution (колишній «ТЕДІС», раніше «Мегаполіс») вже контролює 45% ринку. Додавши ще 10% після покупки «Волиньтабак», Кауфман зміцнює свої позиції як монополіст.
Структура власності «Волиньтабак»
За реєстраційними даними, з 25 липня власниками «Волиньтабак» стали:
- ТОВ «Фінансова компанія «Мадрид» — 54,55%
- ТОВ «Ліард Фінанс» — 9,09%
- ТОВ «Колоприм» — 9,09%
«Волиньтабак», що знаходиться під контролем Кауфмана і Стаковиченка, є частиною великої тіньової схеми.
Виникає питання: навіщо фінансовим компаніям, таким як «ФК «Мадрид» і «Ліард Фінанс», які займаються наданням кредитів та факторингом (викупом проблемних боргів), придбати бізнес з перепродажу сигарет?
Логічного пояснення цьому немає, якщо розглядати лише легальну сторону бізнесу. Однак якщо врахувати, що перепродаж сигарет за готівку — це один із способів збору готівки для конвертаційних центрів, то мета фінансових компаній у тютюновій дистрибуції стає зрозумілою.
Схема виглядає так:
- Тютюнові фабрики продають сигарети офіційним дистриб’юторам.
- Оптовики розділяють товар і документи, продаючи сигарети за готівку, збираючи «необроблені» гроші, а документи передаються компаніям, які формують віртуальні партії товару і потім ліквідуються.
- Готівка перепродається на ринку «обналу» з націнкою 2% і спрямовується в конвертаційні центри.
Саме через цю схему відбувається продаж сигарет через Telegram-канали. Оціночна вартість такого ринку — десятки мільйонів доларів. Кауфман, за допомогою пригодованних правоохоронців, прокуратури та БЕБівців, зміг знищити всіх малих бізнесменів цього нелегального тютюнового бізнесу та фактично монополізував цей ринок занявши їх частку.
Чи могли фінансові компанії придбати «Волиньтабак» з часткою ринку в 10% для таких цілей? Враховуючи реальних бенефіціарів цих компаній, цілком ймовірно.
Офіційні реєстри «ФК «Мадрид» і «Ліард Фінанс» ведуть нас у Кривий Ріг, до людей, чиї імена широкій публіці мало про що говорять. Однак джерела на фінансовому ринку стверджують, що реальним власником цих компаній є Ігор Стаковиченко, відомий в узьких колах як один з провідних конвертаторів країни на прізвисько «Стакан». З початком війни він переїхав до Монако. Джерела стверджують, що саме в консорціумі з Борисом Кауфманом Стаковиченко придбав «Волиньтабак» для організації тіньової (готівкової) дистрибуції сигарет.
Офіційна частина продажів залишиться під контролем DL SOLUTION Кауфмана, а схемні операції будуть проходити через «Волиньтабак».
Тепер повернемося до озвученої суми угоди — 8 мільйонів доларів. Незрозуміло, звідки журналісти взяли цю цифру, але очевидно, що компанія, яка контролює 10% ринку сигарет, не може коштувати так дешево.
Чи могли фінансові компанії дозволити собі таку покупку? Офіційні дані говорять, що ні. У 2023 році чистий прибуток «ФК «Мадрид» склав всього 382 тис. грн, а «Ліард Фінанс» — 234 тис. грн. У 2022 році показники були ще гірші: 63 тис. грн і 40 тис. грн відповідно.
Фактично — це майже збитковий бізнес. Принаймні, офіційно.
І це вже питання до податкової служби та Національного банку України: як вони контролюють діяльність фінансових компаній, які офіційно майже не заробляють, але при цьому придбають активи за мільйони доларів для масштабування тіньового бізнесу своїх бенефіціарів?
Це виглядає як «фантастична» інвестиція в тіньову економіку в той час, коли українцям вводять обмеження на карткові перекази.
Очевидно, що ситуація вимагає детального розслідування з боку НБУ, НАБУ та інших правоохоронних органів. Влада повинна продемонструвати, що боротьба з тіньовою економікою стосуватиметься не тільки звичайних громадян, а й «неординарних» бізнесменів.
Кауфман і Грановський проти закону
Борис Кауфман і його бізнес-партнер Олександр Грановський — часті герої одеських хронік про рейдерство та інші види криміналу у великому бізнесі.
Представник НАБУ розповів, що у бюро є багато виробництв, які стосуються різних схем в Одесі: «На нашу думку, ми зібрали достатньо доказів для притягнення до відповідальності топ-чиновників місцевого самоврядування за виявлені факти корупції», — заявив керівник головного підрозділу детективів НАБУ Андрій Калужинський в інтерв’ю ZN.UA, опублікованому в п’ятницю, 23 грудня 2022 року. За інформацією слідства, її керівниками були Борис Кауфман та його партнер Олександр Борухович (колишнє прізвище — Грановський), і вона щомісяця накопичувала дохід в середньому по 12 млн грн. НАБУ та САП стверджують, що учасники організації займалися регулярним підкупом чиновників Одеської міськради, щоб ті приймали необхідні для них рішення. Дії ймовірних організаторів схеми кваліфіковано за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України. Їх довіреній особі (за даними ЦПК, йдеться про Костянтина Єфремова) інкримінують ч. 2 ст. 255 та ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.
Суддя-слідчий Вищого антикорупційного суду Ярослав Шкодін обрав міру запобіжного заходу бізнесмену Борису Кауфману у вигляді утримання під вартою з альтернативним заставою в 129 млн грн, повідомив Центр протидії корупції.
Прокурор САП просив обрати Кауфману міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою без застави. Але окремо зазначив, що якщо буде застава, то її розмір повинен становити 496,2 млн грн, зазначили в ЦПК.
Якщо Борис Кауфман внесе заставу, він буде зобов’язаний дотримуватися ряду обов’язків, зокрема не залишати межі міст Києва та Одеси, не спілкуватися зі свідками та іншими підозрюваними і буде змушений носити електронний браслет.
Сам Кауфман на суді заявив, що під час обшуку не був присутній і дуже здивувався тим, що його в чомусь звинувачують. Його адвокати просили перевірити обґрунтованість затримання і звільнити підзахисного з-під варти.
У ЦПК відзначили, що Кауфмана «прийшли брати на поруки» директор табачного дистриб’ютора «Тедис Україна» Тарас Корніяченко та генеральний директор ФК «Чорноморець» Анатолій Місюра.
Значна частина засідання проходила в закритому режимі, як і оголошення судового рішення.
8 грудня Кауфман вийшов під заставу в 129 млн грн. Боруховича відправили під варту з заставою в 124 млн грн, Єфремова — з заставою в 19,8 млн грн.
Залишаються відкритими питання для влади та, зокрема, для прокуратури:
- скільки ще можна закривати очі на всі ці порушення?
- як довго подібні «бізнесмени» зможуть виходити сухими з води?
- де обіцяна зе-командою боротьба з корупціонерами та олігархами, від яких Україна втомилася ще в 2019 році?
Питання є, але чи є на них дійсно чесна відповідь?
Статки Бориса Кауфмана оцінюються в 320 мільйонів доларів. Однак точні цифри залишаються невідомими, оскільки його активи часто приховані за підставними компаніями та офшорами. Під час розслідувань правоохоронні органи виявили безліч підозрілих угод, які могли призвести до його незаконного збагачення. Однак у Кауфмана явно є впливові покровителі. Далі про те, з ким із «зеленої» команди бізнесмен встиг налагодити відносини.
Кауфман & Арахамія
Журналісти Bihus.Info провели розслідування та з’ясували, що голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія неодноразово користувався автомобілями одеського бізнесмена Бориса Кауфмана для перетину кордону після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Окремо варто відзначити міцний зв’язок між Кауфманом та Арахамією. Один з помічників Кауфмана сказав, що глибока дружба між Борисом і Давидом поступово переросла в «всім відомі стосунки».
У серпні 2022 року Арахамія разом з дружиною виїхали з України в Молдову на Toyota, оформленій на дружину Бориса Кауфмана. Назад вони повернулися на Mercedes, який належить компанії «Тедіс Україна», співвласником якої є Кауфман.
Надалі Арахамія використовував цей мікроавтобус ще двічі:
- у жовтні 2022 року для повернення в Україну.
- у серпні 2023 року — для аналогічної поїздки.
На питання журналістів про можливий конфлікт інтересів, зважаючи на дружбу з бізнесменом, який замішаний в кримінальних справах, Арахамія відповів:
«Якщо ви вважаєте, що в цьому є якась велика зрада, то я просто не буду це робити. Я буду просити когось іншого з моїх друзів з Миколаєва».
Але злі язики зазначили, що це як лівий і правий черевик, разом — пара. Арахамія не може зрадити Кауфману через тісні стосунки, що не є в традиціях.
Давид Арахамія зазначив, що користувався автомобілями Кауфмана через неможливість перетинати кордон на своєму автомобілі з тонованими вікнами.
Борис Кауфман відмовився коментувати свої стосунки з Арахамією.
5 липня 2020 року Зеленський особисто зустрівся з Кауфманом у ресторані «Риба» в Одесі. Через кілька днів суд скасував арешт рахунків «Тедис», а АМКУ не став оперативно оскаржувати це рішення.
Антимонопольні розслідування проти «Тедис» тривають, однак у вересні 2020 року Кабмін створив Національного оператора на ринку тютюнових виробів, умови якого підходять виключно для компанії Кауфмана. Це рішення узаконило монопольне становище «Тедис», незважаючи на підтверджені судами порушення та накладені штрафи.
Історія навколо компанії «Тедіс Україна» демонструє, що:
- Замість обіцяних реформ і боротьби з корупцією, влада, грає на боці монополістів.
- Борис Кауфман продовжує зберігати вплив на ключові державні органи, такі як СБУ, МВС та прокуратуру, незважаючи на зміну керівництва країни.
- Під прикриттям боротьби з монополією держава фактично закріпила монопольне становище «Тедис» на найвищому рівні, що дозволяє олігарху зберігати контроль над тютюновим ринком і уникати сплати штрафів.
Гріхи є, а відпущення буде?
У ЗМІ пишуть, що Борис Кауфман начебто жертвував на реконструкцію Храму Гроба Господнього в Єрусалимі. Також в одному з храмів Одеси є таблиця з меценатами, де згадується Борис Кауфман і прохання молитися за нього. Нічого дивного, адже це Московський Патріархат.
Цим особливо нікого не здивуєш. Сергій Ківалов (він же «Серьога підрахуй») заснував церкву святої Тетяни при Юридичній академії в Одесі. У Луцьку ж зображують фрески з місцевими бізнесменами.
При цьому все це пов’язують з давньою традицією (бажання «списати» перед Богом гріхи дійсно має давні, глибокі корені, але й виглядає досить примітивно і мерзенно). Так, в Волинській єпархії Православної Церкви України пояснили, що традиція прикрашати інтер’єри храмів портретами великих меценатів — ктиторів — існує з візантійських часів.
Що ж стосується Кауфмана в Одесі, то тут варто згадати чутки, які ходять в місті. Поговаривають, що меценатство Кауфмана обумовлено не стільки вірою, любов’ю до Бога чи бажанням замолити гріхи, як любов’ю до церковних справ, особливо до справ, які стосуються неповнолітніх. Правда це чи ні — питання, яке обговорюється в місцевих колах, але офіційних підтверджень цьому немає. Однак в Одесі давно ходять чутки про тісні зв’язки Бориса Кауфмана з церковними колами, і часом ці зв’язки виглядають суспільно сумнівними.
Тим більше, що в Одесі є чимало прикладів, коли церковні проекти ставали не лише духовними, але й досить прибутковими для певних осіб. Чутки про подібні зв’язки стають все більш стійкими, коли починають обговорювати великі суми пожертв і часті появи Кауфмана на церковних заходах.
Не будемо забувати, що безпосередньо на релігійну діяльність і пожертви податки не сплачуються. Це означає, що кошти, які віруючі передають церкві як пожертвування, не обкладаються податками. Таким чином, великий ризик використання «потрібних» священнослужителів на місцях у різних шахрайських фінансових авантюрах.
На фоні всього цього не варто забувати про реальні інтереси, які можуть стояти за такою «духовною» активністю. Тим більше, що обговорення ролі великих бізнесменів в житті церкви іноді приховує далеко не завжди благочестиві мотиви. Звідси і проглядаються мерседеси, які, нібито, «Бог подарував».
Через таких людей, як Борис Кауфман, Україна все глибше занурюється в безодню корупції, яка є бар’єром на шляху до НАТО та ЄС. Про це щодня наголошують лідери Європи та США.
