«Бульвар Гордона» і «Огородник»: чернігівський депутат розкритикував бібліотечну періодику

На останній сесії Чернігівської міської ради була порушена нова тема. Депутат від «Опозиційного блоку» Павло Вовк обурився з приводу списку періодичної літератури, яку на 2018 рік передплатили міські бібліотеки за бюджетні кошти. Депутат вважає, що деякі газети й журнали бібліотекарі передплачують для того, щоб було чим самим розважитися на роботі. Йдеться про «Бульвар Гордона», «Объявления по средам», «Добрые советы», «Огородник» та інші.

Павло Вовк вважає, що треба надавати перевагу науковим і технічним виданням, до яких доступ містян обмежений.

Примітно, що після свого висловлювання Павло Вовк став героєм публікацій у деяких чернігівських щотижневиках. Подекуди його виступ у сесійній залі  навіть назвали «Цитатою тижня».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не книжками єдиними: бібліотеки ОТГ перекваліфікують на помічників органів влади

ЧЕline тема зацікавила, тож вирішили перевірити твердження депутата від «Опозиційного блоку» і зателефонували до читальної зали Чернігівської міської бібліотеки імені М.М. Коцюбинського.

Там відповіли, що не знають, хто таке каже, але якраз вищеназвані журнали і газети – на піку популярності, читачі їх замовляють найкраще.

«Бульвар Гордона» в нас запитують найчастіше. Його щодня читає багато людей, майже черга утворюється. «Объявления по средам» теж користуються популярністю. Дуже часто просять поради для дачників і городників», – сказала провідний бібліотекар Тетяна Єфименко.

За її словами, нині до закладу приходять багато читачів пенсійного віку, аби почитати саме періодику. Бо на придбання газет і журналів у кіосках пенсіонерам не завжди вистачає коштів.

«Охоче читають газети студенти факультету 60+, навіть ксерокопії окремих статей роблять, щось виписують», – пояснила бібліотекар.

На жіночі журнали, зокрема «Наталі» й Viva, також є попит. Їх більше беруть читати додому замість книжок.

Натомість у молоді вподобання інші. Бібліотекарі кажуть, що запитують переважно видання на комп’ютерну тематику. Ось тільки таких заклад не передплачує, бо вони дуже дорогі.

«Часто читачі цікавляться спортивними й військовими газетами і журналами. Але знову ж через нестачу грошей у нас їх немає. Єдине, маємо «Військо України», досить популярне видання в нашій бібліотеці», – розповіла Тетяна Єфименко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У бібліотеці Короленка відкрито книжкову виставку «Любіть рідну мову»

За її словами, ще кілька років тому бібліотека передплачувала суттєво більше найменувань газет і журналів, ніж зараз.

«Ось грошей на передплату виділили стільки ж, як і торік, але ж вартість друкованих видань подорожчала. Тож деяку періодику доводиться відривати від серця», – бідкається працівниця читальної зали.

Також вона розповіла, що нині серед завсідників бібліотеки поменшало студентів. То й галузевих газет і журналів – економічних і фінансових – тепер передплачують менше. Залишилось по одному екземпляру таких журналів, як «Економіка України», «Фінанси України» тощо.

«Раніше приходили студенти, щоб писати курсові та дипломні роботи, адже потрібної літератури в нас було багато. Досить хороший періодичний фонд був. Зараз залишились по одному-два найменування журналів. Не краща ситуація із науково-популярними виданнями», – зауважила пані Єфименко.

Отака ситуація з газетами й журналами наразі спостерігається в Чернігівській міській бібліотеці імені М.М. Коцюбинського.

Натомість дискутувати на тему, які газети і журнали потрібні в книгозбірнях, а які ні, можна довго. Імовірно, скільки людей, стільки й думок. На підтвердження цієї тези пропонуємо позиції людей, не пов’язаних із бібліотечною справою, але таких, що знаються на літературі.

Відомий журналіст Сергій Павленко

Як на мене, подібні видання («Бульвар Гордона», «Огородник» і їм подібні. – Ред.) бібліотека не повинна передплачувати. Адже вони не є суспільно значимими. Такі «порадники» людина повинна передплачувати сама. Не підеш же у підшивках шукати пораду, як, наприклад, посадити часник. Зазвичай такі газетки замовляють за бюджетні кошти бібліотекарки, які і є єдиними читачами цих видань… У бібліотеці повинні бути головні всеукраїнські видання, обласні, районка.

Музейний працівник, філолог Марія Коробко

Я вважаю, що в бібліотеці має бути різна література – і художня, і наукова, і розважального характеру. І бажано не в єдиному екземплярі. А такі журнали, як «Наталі» чи «Огородник», – чи варто передплачувати їх? А чом би і ні? Не кожен із нинішніми цінами може дозволити собі придбати глянцеві видання, тому було б чудово, якби їх можна було почитати в бібліотеці. Що стосується так званої жовтої преси, то, думаю, саме їй не місце в бібліотеці.

Як бачимо, всі ми різні і смаки теж різняться. Щоправда, який із них вважати гарним, а який – не дуже, тема окремої розповіді. Наразі заглиблюватися в це не будемо. Як і в роздуми, чому бібліотеки відвідують переважно люди похилого віку, а не молодь.

Краще повернімося на початок історії – до висловлювання депутата Вовка у сесійній залі. Звісно, він має право на свою думку, тим паче на її вираження. До цього зауважень немає.

Більше дивує інше. Чому депутати зазвичай демонструють мовчазну згоду при ухваленні різних багатомільйонних проектів? Та чому проблема вбачається лише, коли йдеться про бібліотеки та 240 тисяч гривень на газети й журнали?