Чернігівець стверджує, що заразився сальмонельозом після вживання їжі з супермаркету «Симпатик»

До редакції ЧEline звернувся 29-річний мешканець Чернігова Дмитро Нагурний і розказав, що після вживання їжі з магазину «Симпатик» він заразився сальмонельозом. За словами Дмитра, керівництво магазину фактично визнало свою провину, але після того, як управляючі порадились із юристом із Києва, то відмовились компенсувати молодому чоловікові гроші, витрачені на лікування. Адже юрист із центрального офісу сказав: якщо жодних доказів у Дмитра немає, то йому можна нічого не платити.

Ось що розповів журналістам Дмитро.

Дмитро Нагурний, менеджер магазину цифрової техніки

15 червня після закінчення робочого дня, приблизно о 18:30-19:00, в магазині «Симпатик» я придбав «буріто» – лаваш із салатом і куркою, обсмажений у яйці. Придбав я його біля каси з кав’ярнею і з’їв на роботі – в магазині, що розташований у сусідньому з супермаркетом приміщенні.

Ввечері того ж дня я разом із дружиною їв сало з хлібом, полуниці та салат із капустою. Тобто і я, і дружина їли одну й ту саму їжу. Вночі 16 червня, близько третьої години ночі, мій стан почав погіршуватись, я відчув, що в мене температура, почало крутити в животі. Після кількох походів до вбиральні мене почало нудити. Все, що я з’їв увечері, з мене вийшло, а потім, коли у шлунку нічого не залишилось, я почав рвати жовчю. Мій стан погіршувався, а температура підвищувалася. Вранці, приблизно о 7-й годині, прокинулася дружина і сказала, щоб я поміряв температуру. Градусник показав 39,4.

Я випив біле вугілля, але воно взагалі ніяк не допомогло. Приблизно о 8:30 ми зателефонували до «швидкої», але диспетчер відмовився направляти до мене карету швидкої допомоги, бо не було направлення лікаря на госпіталізацію. Після цього ми викликали дільничного лікаря. Він приїхав до нас приблизно о 12-й годині, оглянув мене, підтвердив температуру 39,4, написав скерування на госпіталізацію.

Ще десь близько години я намагався збити температуру, пив багато рідини, але у результаті температура тільки підвищилась до 39,7. Десь о першій годині дня ми викликали швидку. Карета швидкої допомоги приїхала лише після другої. Приблизно о третій годині дня я вже був на прийомі в лікаря у другій міській лікарні у відділенні кишкових інфекцій.

На місці мені знову виміряли температуру й зробили опитування-хронологію вживання їжі напередодні. Аналізи показали, що я заразився сальмонельозом. Лікар впевнено вказав на єдиний продукт, що містив яйце – буріто. Також, за словами лікаря, збігається час від вживання «буріто» до прояву інфекції.

Я був госпіталізований до лікарні. Протягом перших трьох днів температура трималася на рівні 39,0-39,8. Був постійний пронос, а до туалету доводилось бігати більше 15 разів на день. На четвертий день перебування в лікарні температура впала до 38,2 увечері, а наступного дня – до 37,2. Перші чотири дні ставили крапельниці, кололи уколи та давали таблетки. П’ятий день – лише таблетки. Після п’яти днів, проведених у лікарні, лікар сказав, що доліковуватися я можу вже вдома, тому 20 червня, у вівторок, я залишив лікарню. Але офіційну виписку я отримав лише 30 червня.

Своє спілкування з адміністрацією магазину «Симпатик» я почав у день мого прибуття до лікарні. Мій шеф знайшов номер завідувача виробництвом «Симпатика» та перекинув його мені. Я зателефонував їй. Жінка попросила вибачення за спричинені незручності та побажала мені скорішого одужання. Я одразу попросив компенсувати мені вартість усіх ліків, які мені треба буде придбати. У відповідь я отримав обіцянку стосовно того, що у магазині обговорять цей випадок і зателефонують мені. Але мені так ніхто і не подзвонив. Загалом я витратив на лікування 1 500 гривень. Усі чеки я зберігав, вони у мене є на руках.

Уже після того, як вийшов на роботу, я знову зателефонував завідувачу виробництва «Симпатика», але слухавку ніхто не взяв. Тоді я прийшов на касу та попросив покликати заступника директора магазину. Коли я почав спілкуватись із заступником, з’ясувалось, що про мою проблему ніхто навіть не знає. Також мені повідомили, що спілкуватись мені треба безпосередньо з директором магазину – Мариною Василівною.

23 червня вранці я попросив покликати директора магазину. Марина Василівна підійшла до каси. З’ясувалося, що вона також не знає про мою історію. Я розповів їй все. Вона попросила документальне підтвердження хвороби. Я надав необхідні підтвердження, після чого мені пообіцяли розібратися.

26 червня я знову попросив покликати директора, але прийшла її заступниця. Я передав їй копії чеків на купівлю ліків. Мені сказали, що зв’яжуться зі мною.

29 червня я знову вирішив поцікавитись перебігом справи. Директор магазину Марина Василівна повідомила, що юридичний відділ вивчив мої документи, зробив контрольний замір санітарною станцією і нічого не виявили. Тут виникають сумніви стосовно того, чи дійсно робили якісь перевірки, адже ніхто жодних документів стосовно того, що їх реально робили, мені не надавав. Більше того, навіть якщо і була якась перевірка, то не зовсім зрозуміло, що вони сподівались виявити через два тижні після отруєння?

У кінцевому випадку мені сказали, що доказів у мене жодних немає, а тому ніхто мені не компенсує вартості лікування. А ще директор додала, що якщо це був би її особистий магазин, то може б і заплатила, а так грошей на такі компенсації немає і не буде.

Після спілкування з Дмитром журналісти ЧEline вирушили до магазину «Симпатик» по коментар. Заступник директора на ім’я Галина категорично відмовилась будь-що коментувати та сказала, що по всі коментарі треба звертатись до центрального офісу (юридичного відділу) мережі магазинів «Екомаркет», зв’язатися з яким можна за телефоном, вказаним на сайті.

Так ми і зробили. Зателефонувавши за номером, вказаним на сайті, поговорили з оператором Катериною. Після того, як журналісти розповіли історію з отруєнням, Катерина пообіцяла передати всю інформацію у юридичний відділ, який зв’яжеться з журналістами через 3-5 робочих дні. Але минуло більше тижня, а журналістам так ніхто і не телефонував. Загалом політика ігнорування керівництвом «Екомаркету» журналістів була цілком передбачена.

Наостанок хотілося б сказати: чернігівський магазин «Симпатик» є мало не рекордсменом серед усіх місцевих магазинів, на нього найчастіше жаліються чернігівці у соцмережах.

Ось, наприклад, комахи в цукатах у «Симпатику», яких сфотографували чернігівці.

До речі, на нашому ресурсі ще у 2016 році був відеосюжет про мух у їжі. Але минув час, а адміністрація магазину так і не вжила жодних заходів, тому мухи продовжують ласувати продуктами, які потім чернігівці купують своїм дітям.

А ось це взагалі неподобство. Чернігівець сфотографував цілу зграю тарганів, які повзають по касі в «Симпатику».

А це скарга чернігівки, яка купила в «Симпатику» рибу з паразитами.

І ще одне фото з антисанітарією. Зверніть увагу на умови розвантаження хліба. Фото зроблене в грудні.

І ще одне нарікання на комах у їжі в «Симпатику» від чернігівця Олексія Глушака.

А в цій публікації чернігівка скаржиться на те, що в магазині маніпулюють цінами на продукти та вводять покупців у оману.

А в цій публікації чернігівець Олександр Антипець конкретно демонструє докази шахрайства в магазині «Симпатик», коли ціна за сир, який він купував, чомусь у чеку зросла вдвічі.

І все це лише невеличка частина відгуків про «Симпатик», які журналістам вдалося знайти в популярних чернігівських спільнотах за декілька хвилин.

Колись цей магазин відкривали із великою помпезністю, його позиціонували як один із кращих у місті. Але минуло кілька років – і мешканці міста спостерігають у супермаркеті антисанітарію, мух, тарганів, продукти з паразитами, черги на касах, обман з цінами, неякісні продукти, які викликають отруєння, та загальне ставлення до людей, як до худоби. Адже відмова компенсувати витрати на ліки людині, яка після вживання продукту з «Симпатика» тиждень провела на лікарняному ліжку, це не просто цинічна неповага до свого клієнта, а банальна жадібність.

Дмитро Тигранов

Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.