ВійнаСуспільство

Чи потрібні військовим домашні смаколики, плетені шкарпетки та окопні свічки: думка волонтерки з Чернігівщини

Поки військові наближають нашу Перемогу на полі битви, в українських містах і селах люди також не сидять склавши руки. Адже допомагати військовим прагнуть усі – від малого до старого. Тож одні плетуть шкарпетки й килимки, інші виготовляють окопні свічки чи готують різні смаколики.

Між тим, останнім часом в інтернет-просторі трапляється інформація, що військовим отого всього рукотворного добра не потрібно, особливо домашніх смаколиків, більшість яких ще дорогою перетворюється на «біологічну» зброю.

Якщо ситуація насправді така, то чому волонтери досі возять усі ці речі військовим?

Анастасія Крот зі Сновська, попри те, що є мамою трьох дітей і до того ж нині перебуває в декретній відпустці, знаходить час, аби допомагати військовим. Насамперед уже давно готує для них різні смаколики.

Щоправда, каже, що головне – підходити до справи без фанатизму, підтримувати контакт із військовими, яким допомагаєш, і завжди запитувати, чого саме і в якій кількості вони потребують.

«Наприклад, спитаєш, то кажуть, що окопні свічки наразі не потрібні, ми їх і не відправляємо. Натомість просять грілки, то відправляємо їх. Ми також завжди питаємо, на яку кількість людей розраховувати нашу посилку», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначила волонтерка.

Смаколики і консервація

Анастасія наголошує, що в приготуваннях для військових робить ставку саме на продукти тривалого зберігання. Таких, що швидко псуються, не відправляє або відправляє в дуже малій кількості, щоб їх одразу з’їли, наприклад, хлопці в дорозі, які їдуть на фронт.

«Пиріжків печу мало, з розрахунку, щоб на один раз поїсти, бо вони черствіють, нема сенсу багато їх готувати. Із випічки найкраще печиво з пісочного тіста, воно довше зберігається. Я також роблю енергетичні батончики. Зокрема, сьогодні цим займалася.

Якщо щось із сала просять, то відправляю такі продукти замороженими. До того ж, питаю, скільки вони будуть у дорозі.

Нещодавно звернулася жінка, казала, що до дня народження потрібен торт на Донецький напрямок. Я запитала: «Скільки часу його везтимуть»? Відповіли, що два з половиною дні. То немає сенсу того торта відправляти. Замість нього зробили зефіроседвічі й зефірки, ще пиріг спекла. І воно все чудово доїхало. Тому варто думати, куди і скільки відправка триватиме, та враховувати всі обставини. І треба в будь-якому разі не переборщити», – зауважує волонтерка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікарська консультація: про профілактику та лікування «хвороби аристократів, багатіїв і геніїв»

Хоча вона й погоджується, що бувають випадки, коли оголошують збір – навантажать усього гамузом. То, відповідно, щось у дорозі зіпсується.

Критично ставиться Анастасія до домашніх закруток у скляних банках.

«Консервацію в трилітрових банках взагалі не передаємо військовим, навіть, якщо хтось із людей таке приносить.

Останнім часом я до передач додаю по відерку солоних огірків, але не більше. Кажу, що це для апетиту. І роблю мариновану капусту, також трішки. Без фанатизму треба все робити. Хоча каші, які консервуємо в банки, намагаємося відправляти «на нуль», бо там немає можливості готувати», – розповідає Анастасія Крот.

Плетені шкарпетки

Анастасія Крот зізналася, що на плетіння шкарпеток її часу й енергії не вистачає, але у групі в’язальниць перебуває. Тож пояснює, що до плетіння також треба підходити з розумом.

«В’язальниці зважають на багато особливостей, зокрема, розуміють, якою має бути довжина виробів. Нині ще про кікімори йдеться – кожен нюанс обговорюємо.

І зі шкарпетками так само – яка потрібна висота гумки, щоб вона не намуляла, які нитки варто використовувати, від яких відмовитися. Звісно, є бабусечки, які плетуть як можуть. Вони приносять ці шкарпеточки, але зазвичай їх використовують хлопці не для носіння, а щоб спати в них. А хто плете постійно, то знає, як усе має бути, і хлопці також підказують, що врахувати. Передаємо захисникам і прості шкарпетки, завжди їх докладаємо», – каже вона.

За словами волонтерки, військові плетені шкарпетки носять. Але перед відправкою краще перепитати, чи дійсно вони потрібні, скільки пар і яких саме розмірів. Бувало, що й по 400 пар відправляли на першу танкову бригаду, бо хлопці просили таких шкарпеток.

«І балаклави, і пояси теплі передаємо, бо нині в багатьох хлопців спини скручує. Але й пояси мають бути за розмірами. Ще зігріваючі мазі робимо», – наголошує Анастасія.

Хейт «диванників»

Волонтерка розповідає, що нині пішла негативна хвиля коментарів у соцмережах про волонтерів. Мовляв, не те робите, не так, недостатньо звітуєте.

«Диванників», тобто людей, яким з дивану краще видно, як треба, вистачає.  Також часто коментарі пишуть від ботів, ймовірно, щоб підірвати довіру до волонтерів», — вважає Анастасія.

Та негативні відгуки не змусять людей, які волонтерять за покликом серця, сісти і скласти руки. Адже кожен із них, хто робить свою справу від душі, тримає руку на пульсі потреб військових, а тому добре знає, кому з них що потрібне. Але при цьому не слід забувати, що допомагати також треба із розумом.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко

Ще статті по темі

Back to top button